Скажу відверто, другий відкритий районний фестиваль хорового мистецтва «Битва хорів», який відбувся наприкінці листопада у районному центрі Петрове, в РБК, розташованому на березі сивочолого Інгульця, вразив мене, як учасника Народного хору ветеранів війни та праці КЗ « КДЦ Долинської райради» (надалі – хор ветеранів), насамперед гостинністю, щирістю сердець та доброзичливістю організаторів.

Назавжди залишаться в пам’яті оригінальність відкриття фестивалю, різноманітність сценічних костюмів конкурсантів з елементами українського стилю, чимала кількість молоді в хорових колективах, та навіть участь в них керівників органів влади Петрівського району, а також неймовірно дзвінкі жіночі та співучі чоловічі голоси учасників.

Все це створило надзвичайно теплу, дружню атмосферу в залі, яку навіть недоречно називати «битвою хорів» - відбулося справжнє свято української пісні, свято єдності, переспів українських хорів. Завдяки потужним молодим голосам хору з с.Чечеліївка до останньої хвилини, зберігалася інтрига в визначенні переможця. Тож нашим почуттям радості, почуттям тріумфу після оголошення переможців - не було меж! Унікальність нашої перемоги полягає не тільки в майстерності виконання українських пісень, а й завдяки наполегливій праці, досвіду, чудовому підбору співголосся голосів та репертуару хору, що свідчить про високий, винятковий професіоналізм надзвичайного тандему: керівника колективу В.Д.Слівки та акомпаніатора В.М.Вовторніка. Унікальність полягає, перш за все, в поважному віці переможців - учасників нашого хору ветеранів, як найстарших учасників фестивалю!

Дуже хотілося б мені разом з учасниками хору ветеранів отримати належну підтримку від керівників і нашого міста та району і також подарувати своїм землякам свято хорового мистецтва заради популяризації української пісні, нашої єдності, миру та процвітання України!!!

P.S. З глибоким сумом сповіщаю, що виступ на петрівській сцені Віктора Вікторовича Шпаковського, ветерана праці, 75-річного учасника народного хору ветеранів війни та праці КЗ « КДЦ Долинської райради», став останнім у його житті. Упевнений, назавжди залишиться в пам’яті глядачів цей сивочолий, худорлявої статури симпатичний дідусь з паличкою, який пішов з життя на світанку 1-го грудня 2018 року.

Сумуємо за втратою, але запевняємо, що і надалі будемо високо нести українську пісню, поки б’ються наші серця .

Олександр Ломовський, м. Долинська

Батьківщина - Україна!
Наша рідная земля.
Ліси, гори, полонина,
Безмежні погляду поля .
Як цінуєм свою волю,
Квітів пахощі, ланів?
Прагнемо змінити долю,
Забуваєм про батьків…
Що трапляється із нами,
Результат свого життя.
Поклоняємось чужому,
Що приводить в забуття.
Прагнемо заможно жити,
Забуваєм, що з села,
Багатьох з простої хати
Доля в місто привела.
Рідну мову забуваєм
Про «десерти» за хлівом,

«Чтокать», «какать» – починаєм
Ледь розстанемось з селом.
Що то ми за українці ?!!
Що московського царька
Зазиваєм панувати:
Зняв шапки, нагнув хребта.
Де ж поділась наша гідність,
Бойовий козацький дух,
Громадянська тая мужність…
Чом вогонь сердець потух?!
Де ж та честь і де присяга,
Мудрість, логіка життя?
Зрадники свого народу,
Що прямують в небуття !
Ще не пізно, схаменіться!!
Є ще час для каяття.
Україна відродиться
Для квітучого життя!!!

О.Ломовський, 2014 р.

На знімках: перможці відкритого районного фестивалю хорового мистецтва – народний хор ветеранів війни та праці КЗ «КДУ долинської райради».