25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок.
Чи замислювались ви коли-небудь, чому чимало жінок відчувають себе самотніми у власних родинах? Чому так нелегко дістаються їм почуття впевненості, самоповаги та радості? Нерідко причина полягає у домашньому насильстві, від якого потерпають тисячі жінок.
У момент політичних змін у країні та у перший рік роботи Національної поліції, яка діє дещо за інших умов, чим їх попередники, близько 120 000 звернень за фактами насильства в сім’ї зареєстрували нові правоохоронні органи. 27 697 дзвінків були від жінок різного віку, які скаржилися на те, що вони стали жертвами домашнього насильства.
За оцінками громадських організацій, кожна друга жінка у світі потерпає від одного з видів насильства.
Як бачимо, до поліції чи громадських організацій звертається лише невеликий відсоток від усієї кількості постраждалих. Причин цьому чимало, і одна з них – нерозуміння того, що саме є насильством.
Анастасія Мельниченко - Голова ГО «Студена», журналістка, громадська активістка. Серед її наукових зацікавлень — історія сексуальності. Анастасія ініціювала акцію «янебоюсьсказати», яка підняла хвилю обговорень в інтернеті та привернула серйозну увагу до теми насильства. Вона зібрала підліткові історії про сексуальне насильство в окремій книжці. У ній вона порушує відверті теми про секс, згоду, особисті кордони, види насильства. Та після такої відвертості на папері українські жінки почали зізнаватися про зґвалтування та насилля.
Отже, що ж таке домашнє насильство?
Далеко не кожна людина знає, що, окрім фізичного та сексуального, існують ще два види насильства:
- економічне (умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів; це також заборона на роботу, навчання, жорстке обмеження у фінансах і вимога детальної звітності - нерідко при забороні заробляти самостійно);
- психологічне (словесні образи, погрози, переслідування з метою залякування і отримання влади одних членів сім’ї над іншими, змушення постійно відчувати провину, примусова ізоляція від зовнішнього світу, заборони зу-стрічатися з друзями і навіть родичами).
При цьому відсоток дзвінків на гарячу лінію з приводу психологічного насильства перевищує відсоток скарг щодо фізичного насильства (50% проти 39%).
Ще одна з причин того, що не кожна постраждала звертається за допомогою чи за консультацією, полягає в тому, що не кожна жінка хоче і готова говорити про свої проблеми та почуття. І нерідко тому, що принцип «не виносити сміття з родини» глибоко укорінився в суспільній свідомості. Знайте, що домашнє насильство існує у всіх без винятку соціальних групах, з ним стикаються незалежно від рівня доходів, освіти й положення в суспільстві. Але не можна мовчати й миритися з насильством, бо воно завжди йде по колу і зростає нова хвиля.Тож важливо вміти, в тому числі й самостійно, протистояти такій агресії в сім’ї.
З метою підвищення обізнаності суспільства про ознаки, прояви, профілактику та протидію домашньому насильству в Україні функціонує «гаряча лінія», на яку може зателефонувати кожен за номером 0 800 500 335 або 386 з мобільних і отримати безкоштовну та конфіденційну психологічну або юридичну консультацію.
Якщо ви відчуваєте потребу в підтримці – не мовчіть, телефонуйте, вам допоможуть!
Підготувала Ольга Шевченко
