Відомий український педагог, засновниця першого українського дошкільного закладу у Києві, Софія Русова зазначала: «Раніш держалися такої думки, що виховання починається зі школи, й поки дитина не має шкільного віку, доти не потребує ніякого виховання. Але психологія виясняє, що такий погляд… неправдивий, бо усі нахили дитини, її здоров’я, її характер – усе це розвивається, бере напрям і зміцнюється з перших років життя, і у вісім років дитина вже має свої сталі звички, погані чи добрі – в залежності од оточення, свою волю й свої змагання, з якими вже нелегко боротися в школі, бо легше не дати вкоренитися тому чи іншому почуттю, коли воно уже зміцнилося…».
Саме тому актуальною потребою часу було і залишається питання виховання дитини з дошкільного віку і врахування цих виховних моментів у практиці роботи початкової школи. Завжди актуальною у часі є співпраця між ДНЗ та початковою ланкою освіти, тобто між дошкільною та початковою освітою, як складниками загальної і послідовної системи освіти.
Як же трансформувалося розуміння про наступність у сільській місцевості між дошкільною та початковою освітою зі стартом Нової української школи?
Послідовне здобуття ос-віти можливе за дотримання принципів перспективності й наступності між суміжними ланками освіти, зокрема між дошкільною та початковою. Так, на базі Зеленської ЗШ І – ІІ ст., філії Петрівської ЗШ І – ІІІ ст. у цьому році розбудовано логічну систему роботи з наступності між здобувачами освіти, педагогічними пра-цівниками, батьками здобувачів освіти та органами місцевої влади. Педагогами МО вчителів початкових класів школи (керівник – С.М.Бережна, автор цих рядків) та педагогічним колективом Зеленського ДНЗ (завідувач – М.О.Нероба) у серпні місяці цього року було розроблено проект «Сходинки до знань», який пілотував як успішний шлях впровадження в життя наступності між дошкільною та початковою освітою.
Наступність — це дидактичний принцип забезпечення передумов до шкільного навчання. Інакше кажучи, наступність виступає загальнопедагогічним методом забезпечення готовності дитини до навчання в школі без будь-яких негативних наслідків для її психіки. Уже з перших днів осені відбулися взаємовід-відування занять у дошкільному закладі та уроків у 1 класі з метою розбудови «Порадника обміну досвідом».
Під час такої форми роботи, мною, як керівником проекту, було проаналізовано заняття, проведене у старшій групі ДНЗ Т.М.Шинкаренко та ритмічного заняття з логопедичним музичним супроводом (О.В.Соченко). Методична наповнюваність занять виявлялася у цілісності здобування знань дошкільнят із різних предметно-наукових галузей з метою розбудови кращого досвіду роботи вихователів у початковій школі, як чинника, що сприятиме всебічному розвитку, вихованню та соціалізації дитячого колективу. Таке спільне обговорення дало можливість розбудувати план роботи з подолання програмових бар’єрів між двома освітніми складниками.
Як показник якості, має бути результативність роботи вихователя та вчителя, спрямована на формування особистості, здатної до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готовність особистості до свідомого життєвого вибору. Адже Нова українська школа визначає побудову освіти на всіх її ланках з максимальним урахуванням індивідуальних особливостей (фізичних, психологічних, інтелектуальних) кожної дитини, незалежно від її вікової групи.
Враховуючи, що формула успішної Нової української школи містить такі ключові компоненти: компонент, сутність, новий зміст освіти, ми розбудували власну формулу у здобуванні знань.
Компонентами у нашій співпраці виступають формування компетентностей, які потрібні будуть дитині задля успішної самореалізації в суспільстві та наскрізний процес виховання.
Сутність роботи становить формування соціально-моральних цінностей, педагогіку партнерства.
Новий зміст освіти закладено у партнерстві між учнями, вчителями та батьками, дитиноцентризмі, орієнтації освіти на потреби вихованця в освітньому процесі, новій структурі роботи творчої групи з наступності.
Засвоєння нового змісту і формування необхідних життєвих компетентностей обумовлюють сучасне освітнє середовище. Так, заняття у ДНЗ та уроки у 1 класі проводяться за новітніми формами роботи, спрямованми на колективну творчу діяльність, яка переходить у індивідуальну (процес виготовлення паляничок із солоного тіста, дидактичні ігри (сенсорика).
Зрештою, принципи побудови дошкільної та початкової освіти за умов реформування загальної середньої освіти в рамках Концепції Нової української школи, мають багато спільного.
Педагоги будують свою роботу, враховуючи недискримінаційний підхід у навчанні, базуючи її на принципах гуманізму як прояву поваги до особистості — доброзичливе, турботливе ставлення до дітей без застосування примусу й насилля (провідна форма роботи – гра «Врахуємо наші бажання»); урахуванні вікових особливостей дітей і досягнень попереднього етапу розвитку (на основі педагогічної Ментальної карти); визнання самоцінності кожного вікового періоду («Сенсаційний заголовок»), орієнтації на індивідуальні схильності, інтереси, темпи розвитку дітей (за методикою кліпового мислення), створенні умов, комфортних для розвитку пізнавальних та психічних процесів у дітей, їхньої спрямованості на активність у соціумі, усвідомленні мотивів власної поведінки, позитивної самооцінки, самоповаги та ввічливого ставлення до інших, забезпечення реалізації можливостей і здібностей кожної дитини.
Основний акцент співпраці спрямовано в бік орієнтованості на здобуття компетентностей. Окреслені компетентності учня НУШ мають формуватися на ґрунті компетентностей, закладених ще в дошкільному віці. Ключові компетентності дитини дошкільного віку усталені на етапі дошкільної освіти: здоров’я- збережувальна; комунікативна; предметно-практична; ігрова; сенсорно-пізнавальна; природничо-екологічна; художньо-продуктивна; мовленнєва; соціальна; особистісно-оцінна. Саме з них стартує у своїй роботі вчитель початкових класів.
Провідні види діяльності дітей старшого дошкільного віку мають бути збережені і змістовно доповненні у молодшому шкільному віці. Серед провідних напрямів розвитку старших дошкільників: спілкування; гра;рух; пізнання; господарсько-побутова діяльність; художньо-естетичний розвиток. Саме тому у спільних заходах наявні конструювання, малювання, аплікація, ліплення, спів, слухання музики, хореографія та театралізація.
Отже, все це забезпечує збереження провідних напрямів розвитку, яке сприяє поступовому переходу до процесу навчання як до нового виду діяльності у першому (адаптаційно-ігровому) періоді початкової освіти. Разом з тим, метою цієї діяльності має бути розвиток різних видів активності дітей, постійна творча самореалізація, формування нових компетентностей. А це можливо для вчителя завдяки попередній продуктивній роботі вихователя. Тому застосовуємо спільні форми обміну до-свідом.
Цікавою формою роботи у співпраці є творчий майданчик «Маленькі зірочки великої сцени». В такій роботі формуються наскрізні вміння здобувача освіти, які є спільними для розвитку ключових компетентностей: читання з розумінням, висловлювання думки (усно й письмово), системне та критичне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, ініціативність, творчість, керування емоціями, конструктивне оцінювання ризиків, розв’язування проблем і прийняття рішень, співпраця з іншими членами команди.
Під час спільної роботи педагоги переконалися, що основою розвитку ключових компетентностей дітей у початковій школі є базові якості особистості, набуті в дошкільному віці.
Тому місток співпраці має бути міцним і широким. І його основне призначення – з’єднувати два береги двох освітніх ланок однієї могутньої ріки Знань.
Світлана Бережна (Круглик), керівник співпраці між початковою школою та ДНЗ с. Зелене, старший вчитель Зеленської ЗШ І-ІІ ступенів, філії Петрівської ЗШ І-ІІІ ступенів
На знімках: вихователь ДНЗ с. Зелене Тамара Миколаївна Шинкаренко проводить заняття у старшій групі з розвитку мовлення та ознайомлення із навколишнім «Хліб – всьому голова»
