СПОРТИВНІ НОВИНИ
Холодним душем як для футболістів, так і для уболівальників «Інгульця» виявився візит нашої команди до обласного центру, де відбулася перша в історії офіційна гра «Інгульця» з господарями – кропивницькою «Зіркою». Незважаючи на те, що ще рік тому «Зірка» грала в Прем’єр-лізі, а отже формально входила до еліти вітчизняного футболу, перед грою усі прогнози футбольних аналітиків та уболівальників віддавали перевагу саме «Інгульцеві». По-перше, від прем’єр-лігівського складу «Зірки» сьогодні в наявності залишилися лише окремі гравці, а по-друге – нинішній чемпіонат «Зірка» розпочала настільки невпевнено та слабко, що в перших п’яти турах не зуміла набрати жодного очка, зазнавши в п’яти поєдинках п’ять поразок поспіль. Натомість «Інгулець», який, власне, також розпочав чемпіонат не найкращим чином, зрештою, здавалося, знайшов свою гру і в останніх трьох турах святкував перемогу.
Якщо ж до цієї статистики додати ще й переможний кубковий матч, а також нічийний результат у Ковалівці з доволі потужним «Колосом», то складалося враження, що «Зірці» взагалі нічого «не світить». Усі прогнози на гру різнилися лише в оцінці того, чи перемога «Інгульця» буде розгромною, а чи «Зірці» вдасться усе ж протистояти більш-менш на рівних, аби не поступитися з різницею більшою, ніж один-два м’ячі…Реалії ж виявилися сенсаційними і приголомшливими: «Зірка» не лише зуміла стримати натиск більш висококласних і майстровитих опонентів, а й цілком переграла їх тактично, зумівши витиснути з наявного на сьогодні потенціалу своїх гравців саме той результат, який був необхідним, аби привести команду до, здавалося, малоймовірного успіху. В ході ж самої гри, як і передбачалося, подавляючою перевагою і у володінні м’ячем, і у кількості гострих атакувальних дій володіли саме гравці «Інгульця». Однак для «Зірки» такий перебіг гри не став несподіванкою, більше того – здавалося, футболісти з Кропивницького свідомо віддали ініціативу нашій команді, зосередивши усі свої зусилля на обороні та намагаючись шукати щастя в контратаках. Певною мірою така тактика стала успішною й завдяки тому, що в цьому їм посприяли доволі сумбурні та позбавлені чіткого логічного малюнку дії гравців «Інгульця». Здавалося, що наші хлопці сподівалися «дотиснути» суперників виключно «на класі», не особливо переймаючись створенням складних багатоходових комбінацій чи вдаючись до якихось надмірних надзусиль. Небезпечно по воротах господарів пробивали Клименко, Мішуренко, Запорожець, але щоразу цим ударам або не вистачало точності, або ж надійно грав голкіпер господарів Роман Льопка… Натомість чи не єдина в першому таймі контратака «Зірки» стала результативною: склалося враження, що молоді кропивничани просто дали своїм більш маститим опонентам урок, як слід реалізовувати гольові моменти. Розпочавши по лівому флангу швидку контратаку, захисники «Зірки» виконали точний повздовжний пас на Дмитра Нерубенка, котрого наші оборонці відверто прогавили, дозволивши спокійно обробити м’яч і віддати відмінну передачу найдосвідченішому своєму партнерові Івану Рудницькому, удар якого виявився бездоганним, тож Антон Ситников лише встиг провести м’яч поглядом. Сталося це на 27-й хвилині гри, тож, здавалося, особливої трагедії в пропущеному м’ячі немає. Адже залишалося ще чимало часу, аби перебудувати гру, надавши безкінечним сумбурним атакам якоїсь чіткої логічності та послідовності. Однак – не склалося. «Інгулець» продовжував домінувати, однак витиснути з цього свого домінування якогось конкретного результату так і не зумів, навіть опинившись хвилин за 10 до кінця в чисельній більшості (за відмашку ліктем другу жовту картку отримав півзахисник господарів Нерубенко). Більше того, вже у додані арбітром хвилини пропустили другий м’яч, якому, щоправда, передувало відверте порушення правил гравця атаки кропивничан проти нашого Олександра Кучеренка, якого було просто кинуто рукою на землю. Арбітр цього відвертого порушення чомусь не побачив. І все ж нарікати на невтішному для себе результаті лише на арбітрів якось не доводиться. На жаль, «Інгулець» сам став одним зі співавторів цієї чи не найбільшої у звітному турі сенсації, поступившись відвертому аутсайдерові з рахунком 0:2.
Та що ж, як мовиться, негативий досвід від цього, першого в історії нашої команди внутріобласного дербі, також є корисним. Принаймні він дає нам усім зрозуміти, що для того, аби успішно виступати в Прем’єр-лізі (якщо внаслідок розшерення складу її учасників нам удасться таки туди потрапити), «Інгульцеві» слід більше працювати над стабільністю свого рівня. Адже це вже не вперше бачимо, як яскраві та змістовні поєдинки у виконанні нашої команди чергуються з відверто блідими і невиразними. Водночас, у Прем’єр-лізі така нестабільність неминуче відтіснить команду до групи аутсайдерів, а отже омріяна путівка до найсильнішого вітчизняного дивізіону вже невдовзі може стати гірким розчаруванням для уболівальників. Тож тренерам нашої команди є над чим попрацювати. Зокрема, здається, як в плані тактичної побудови дій на кожну конкретну гру, з урахуванням особливостей того чи іншого суперника, так і в плані психологічної налаштованості на ці двобої. І, очевидно, своєрідним індикатором готовності для того, аби продовжити боротьбу за високі місця в чемпіонаті, стане гра цієї суботи з харківським «Металістом 1925». Харків’яни сьогодні, зігравши на одну гру менше, ніж «Інгулець» (через пропущений тур з уже розформованою «Коброю»), тим не менш мають на два очки більше і поки що посідають п’яту сходинку в турнірній таблиці. Іншими словами – «Металіст» – це вже майже команда рівня Прем’єр-ліги. Тож якщо зуміємо здолати такого опонента – значить і наші претензії на підвищення в класі не є зовсім безпідставними. Якщо ж знову втратимо очки – що ж, напевне, мрії про Перм’єр-лігу доведеться відкласти, зосередившись на більш приземлених і об’єктивно досяжних завданнях, головним з яких має стати формування справді боєздатного, стабільного та конкурентного колективу з прицілом уже на майбутні першості. Та все ж – не втрачаймо надії! Підтримаймо «Інгулець» уже цієї суботи, і, сподіватимемося, – наші хлопці зможуть віддячити за таку підтримку цікавою та змістовною грою.
Володимир Кіфенко
