Портрет сучасника

Хочу розповісти про своїх колишніх однокласниць – Галю Кадук та Віру Болгаріну.

Їхня дружба розпочалася ще у дитячі роки. Вони разом пішли в перший клас Богданівської восьмирічки, сиділи за однією партою, разом після занять йшли додому, часто разом вчили уроки, ділилися своїми дитячими таємницями.

Після закінчення восьмирічки навчалися у старших класах Петрівської середньої школи. Щодня долали пішки 10 кілометрів, але жодного разу не запізнилися на заняття. Іх любили однокласники, бо завжди були привітні і лагідні, радували оточуючих своїми щирими посмішками.

Після закінчення школи Віра навчалася в Жовтоводському педагогічному училищі, а Галя – в Тернівському індустріальному технікумі.

Закінчили навчання, обидві вийшли заміж. Віра багато років працювала на Півночі. Та, де б не були подруги, завжди знаходили час для спілкування, постійно листувалися, телефонували одна одній.

Коли Віра повернулася в село, продовжили дружити сім’ями, часто гостювали один у одного. Та, на жаль, помер чоловік Галі, що стало горем і для Віриної сім’ї. Подруга не залишила Галю наодинці з бідою, всіляко її підтримувала.

Вже 60 років минуло з того часу, як дівчата подружилися у далекі шкільні роки. Та дружба не згасла, не відійшла в минуле. Адже подруги стали близькими одна одній, як рідні сестри, ділять між собою і радості, і невдачі. Тож будьте, мої дорогі однокласниці, здоровими і щасливими ще впродовж багатьох років, нехай вашій дружбі ніколи не буде кінця!

Валентина Бурдикіна,
смт Петрове