СПОРТИВНІ НОВИНИ
Слідом за четвертим, вдалим виявився для нас і п’ятий тур чемпіонату України з футболу серед команд Першої ліги, в якому «Інгулець» здобув чергову перемогу і привіз додому такі жадані 3 очки. Хоча, як і очікувалося, виїзд до Винників виявився для нашої команди досить нелегким, адже «Рух» сьогодні також дуже гарно укомплектована команда, а, крім того, - вона теж була налаштована виключно на перемогу, оскільки розпочали чемпіонат винниківці, як і наш «Інгулець», не так вдало, як на те сподівалися численні прихильники цієї цікавої західноукраїнської команди. Власне, гра й розпочалася потужним стартовим натиском господарів. Однак, до честі наших хлопців, цей тиск вони витримали досить таки спокійно, а вже за 10-15 хвилин ініціатива поступово перейшла на бік «Інгульця».
Наші футболісти більш упевнено і надійно контролювали м’яч, плетучи мереживо гострих атакувальних дій, чим змусили господарів уже не стільки думати про атаку, скільки про оборону і захист власних воріт. Коли ж «Рухові» і вдавалося заволодіти м’ячем, то створити щось загрозливе, вони, фактично, не встигали, адже «Інгулець» надзвичайно ефективно діяв у відборі, лише зрідка даючи можливість господарям не те що провести атаку на власні ворота, а навіть просто перейти центральну лінію поля. І все ж у забитому м’ячеві, який, як виявилося згодом, і став для нас переможним, упевнені дії «Інгульця» були підкріплені ще й деяким фартом, адже вразити ворота «Руху» нам допомогли самі «рухівці». Сталося це на 23-й хвилині гри. За порушення правил проти Владислава Лупашка в бік воріт винниківців було призначено штрафний удар. Було це десь метрах в 27-ми-30-ти від лінії воріт «Руху», тож, здавалося, що особливої небезпеки дня воріт господарів цей «стандарт» не несе. Виконував штрафний Олег Синьогуб – до речі, один з найактивніших цього дня гравців нашої команди. Навісний простріл робився на дальню штангу, з розрахунку на те, що хтось із партнерів зможе завдати удару по воротах... Однак до гравців «Інгульця» м’яч не долетів, адже на перехоплення передачі вискочив «рухівець» Максим Грисьо. Втім, гравцеві господарів не вистачило чи то зросту, чи стрибок був недостатньо високим, однак, замість відбити головою м’яч, він лише ковзнув по ньому маківкою, але при цьому змінив траєкторію польоту, спрямувавши шкіряну кулю в самісінький кут власних воріт, в притирку зі стійкою. Голкіпер винниківців Ілющенков до такого «подарунка» від партнера був явно не готовий, тож навіть і не спробував відреагувати на цей удар. До перерви сценарій гри залишався незмінним: «Інгулець» більше контролював м’яч, вишукуючи вільні зони в обороні «Руху», «Рух» же намагався діяти на контратаках, але знову ж таки, завдяки упевненим діям нашої команди у відборі, їх розвиток переривався, фактично, в самому зародку. Слід зазначити, що перший по-справжньому небезпечний момент біля воріт нашої команди виник аж на 37-й хвилині, коли по воротах Ситникова потужно пробив Святослав Зубар. Втім, наш голкіпер був готовий до такого удару і намертво зафіксував його в падінні.
Другий тайм розпочався за сценарієм,подібним до першого. Знову в атаку великими силами пішли господарі;намагаючись затиснути наших гравців на своїй половині та змусити їх припуститися помилки в обороні. Кілька епізодів біля воріт «Інгульця» виявилися по-справжньому «гарячими». Однак знову нашим хлопцям вдалося стримати атакувальний порив «Руху» і поступово перебрати ініціативу до своїх рук. Принаймні, атаки «Інгульця» були не менш гострими,хоча й грала наша команда, як мовиться, вже «по рахунку»,намагаючись зайве не ризикувати, адже навіть мінімальна перевага нас цілком задовольняла. І все ж 100-відсоткову нагоду для того, щоб подвоїти рахунок мав саме «Інгулець»: просто незбагненним чином її змарнував Ніка Січінава, який спочатку в досить, здавалося б, спокійній ситуації змусив помилитися Ілющенкова, відібравши у нього м’яч і вийшовши сам на сам з порожніми воротами, але чомусь «завозився», підбираючи ногу, і дозволив захисникові, який спершу відставав на кілька метрів, наздогнати і в падінні заблокувати дуже вже безхитрісний і очевидний удар. Сталося це на 86-й хвилині, коли гра вже добігала кінця. Фактично, це вже був останній по-справжньому гострий епізод в матчі. Таким чином, виїзна перемога «Інгульця» з рахунком 1:0 дозволила нашій команді піднятися на восьмий рядок турнірної таблиці і значно поліпшити свої шанси в подальшій боротьбі за нагороди першості та підійняти настрій своїм уболівальникам.
А ще одну новину, якою позначений минулий тиждень в змаганнях Першої ліги, важко назвати приємною: не зовсім зрозумілим чином потрапивши до Першої ліги на місце «Геліоса», уже, фактично, на початку чемпіонату про свою самоліквідацію заявила харківська «Кобра». Зазнавши на старті першості трьох поспіль поразок і, очевидно, зрозумівши, що цьому «плазунові» лаври переможців, м’яко кажучи, «не світять», власники клубу вирішили зняти команду з розіграшу, аби уникнути подальших фінансових витрат. Звісно, авторитет чемпіонату від таких нюансів не зміцнюється, адже ламається заздалегідь розроблена сітка першості, тепер, за непарної кількості учасників, у кожному турі одній з команд доведеться відпочивати.
А в уболівальників, напевне, може виникнути цілком резонне питання до атеста-ційних органів вітчизняного футболу: а яким же чином ви, шановні, допускаєте подібні «кобри» до чемпіонату? Де ж та принциповість і сувора відповідність до умов регламенту, які ви вимагаєте від більшості інших клубів? Невже не варто було перевірити, що собою являє ця «Кобра», спочатку в аматорській першості, а затим, якщо б вона засвідчила там свою професійну придатність, в змаганнях Другої ліги? І як тепер,цікаво, бути з уже зіграними «Коброю» матчами: анулювати очки усім командам,які її обіграли, чи, навпаки, додати по три переможних бали тим командам, які мають з нею зіграти?
Та повернімося знову до «Інгульця». Уже на момент виходу цього номера з друку ми знатимемо результат першого в цьому році кубкового поєдинку нашої команди. Хочеться вірити, що «Інгулець» зуміє таки пройти «Колос» і потрапить до наступного кола змагань. Для нас же всіх з’являється чудова нагода відстежити, в якій формі зараз перебувають гравці, що є найближчим резервом основного складу. Адже те, що основні гравці команди будуть серйозно «розбавлені» резервістами, майже не викликає сумнівів, оскільки відіграти усі ігри з повною віддачею за таким щільним графіком – фактично, три матчі за тиждень - практично, неможливо. Відтак, в кубкових поєдинках така ротація відбувається не через те, що хтось вважає Кубок другорядним турніром, а тому, що фізично витримати такий темп одним складом просто нереально. До того ж, резервістам випадає чудова нагода продемонструвати, що хтось із них цілком обґрунтовано готовий претендувати й на місце в основі. Безумовно, чимало хто з них зробить усе можливе, аби скористатися таким шансом.
А вже цієї неділі до Петрового завітає «Гірник-Спорт». Команда Сергія Пучкова досить симпатична і нам добре знайома. Однак, при всій її симпатичності, нам бажано б її лише перемагати, адже далі усі домашні поєдинки – з 8-го вересня по 6-те жовтня – для нас стануть справжнім випробуванням. Уявіть лише – за примхою календаря до Петрового один за одним завітають усі три лідери поточної першості – «Металіст-1925», «Волинь» та «Дніпро-1». Ми, звичайно, віримо в наших хлопців, у те, що вони зможуть достойно протистояти лідерам-фаворитам. Та все ж, хотілося б перед цими, очевидно, найскладнішими поєдинками, зробити ще деякий очковий запас, який, безумовно,дозволив би нашим гравцям більш упевнено протистояти командам з лідируючої трійки. Тож давайте цієї неділі активно підтримаємо нашу команду,допоможемо своїм палким уболіванням здобути чергову перемогу, адже, за визнанням самих футболістів, активна підтримка трибун справді є тим самим «дванадцятим гравцем», який інколи вносить вирішальний вклад в можливість досягнення позитивного результату, тобто - в перемогу!
Володимир Кіфенко
На знімку: фрагмент поєдинку у Винниках
