А чи знаєш, як тануть медами
Світлі мрії, що вже не збулись?
А чи знаєш, як пахнуть дощами
Гарні дні, що минулись колись?
А чи знаєш, як пахнуть дощами
Гарні дні, що минулись колись?

А чи знаєш, як пам’ять снігами –
Біло-біло – сліди заміта?
…Ти не знаєш, бо вже поміж нами,
Поміж наших небес – німота.
…Ти не знаєш, бо вже поміж нами,
Поміж наших небес – німота.

Ти не знаєш, бо ти – лише казка:
Хто допише щасливий кінець?
Не приходь більше снами, будь ласка –
В світі досить розбитих сердець…
Не приходь більше снами, будь ласка –
В світі досить розбитих сердець…