Алла Ковалішина – добре відома на Петрівщині прихильникам поетичного слова, своєю творчістю вона полонила серця багатьох любителів і знавців поезії. У Петрівському краєзнавчому музеї, на поличці, стоять збірочки її віршів, притулившись одна до одної. Вони розкривають душу поетеси, знайомлять із її поглядами та переживаннями. Нелегка доля спіткала Аллу, але жінка не впала у відчай, а віднайшла себе у творчості. Зараз вона спілкується з сучасними письменниками, композиторами, музикантами. Разом з Лілією Чорною, Наталією Біденко, Оксаною Шпирко видала поетичний альманах «Чотири долі», а ще Алла Ковалішина працює у тісній взаємодії з Петром Лойтрою, котрий поклав на музику вже не одне її творіння. Петро зазначає: «Вірші поетеси самі просяться лягти на музику, дуже вони тонкі та мелодійні». Своїм талантом поетеса досягла неабияких вершин, вона – член Конгресу літераторів України, член Народної академії творчості інвалідів, дипломант Всеукраїнського творчого недержавного фестивалю «Неспокій серця», переможець Міжнародного конкурсу «Каплантида-2012», лауреат літературної премії ім. Юрія Каплана.
Вся творчість Алли Ковалішиної – це неймовірне переплетення відчаю, жалю з оптимізмом та радістю. Глибока, лірична натура поетеси виливається у її поетичних рядках. Майстриня слова реалізувала свій талант у пейзажній ліриці, котра зачаровує красою змалювання краєвидів; інтимній – сповненій світлого почуття кохання; громадянській, у якій висловлює любов до рідної Батьківщини; філософській, яка сповнена роздумами про сенс життя й прагнення до самопізнання. Різноманітність тем і майстерність їх висвітлення вкотре підтверджують талановитість Алли.
З усіх збірочок митця мені найбільше припала до душі збірочка під назвою «Назустріч сутності своїй», навіть сама назва якої дає зрозуміти, що саме через поезію Алла прагне віднайти, відкрити себе:
Так часто сниться: я себе шукаю,
Іду назустріч сутності своїй,
То, наче птах, у височінь злітаю,
То падаю з небес в доріг сувій.
То серед сну я раптом прокидаюсь
І щось важливе хочу пригадать.
Без спокою до ранку залишаюсь,
А вранці йду – до себе шлях долать…
Цим віршем поетеса повністю оголює свою душу перед читачем, і ми відчуваємо всю щирість кожного слова. Ніжність, любов, світло – саме такі почуття огортають, бо кожен вірш, хоч із присмаком суму, але сила віри перемагає. Тож побажаємо Аллі міцного здоров’я та творчої наснаги.
Підготувала Оксана Ліщенюк
