Якби мене навіть минулого року запитали, що таке щастя, то відповідь була б не дуже чіткою, я б казав про комп’ютерні ігри, канікули, подарунки, велосипед, але не тепер... Зараз я заявляю, що щастя - це бачити посмішку мами. Раніше я навіть не міг подумати, як багато вона для мене значить, просто емоція на обличчі, але ж ні. Часто я став помічати, що коли геть настрою немає, сум душу проймає, а побачу усміхнену маму, й мої уста відразу розпливаються у щирій посмішці. Пам’ятаю, як сьогодні, колись найкращий друг пересів від мене, та ще й за парту до мого запеклого ворога.

Здавалось, нічого не може покращити мого настрою, додому йшов сумний, а тут двері відчинила мама, вона так гарно посміхалася, саме у той час, я вперше зрозумів, що коли мама посміхається, то посміхаюся і я. Тепер намагаюся частіше робити мамі приємні речі: обійняти, подати руку, допомогти нести сумку. Згадую, як я ніс мамину жіночу сумочку, навіть зараз посміхаюся, я виглядав кумедно, ще й однокласники потім сміялися, типу я як дівчина, але ті слова ніщо у порівнянні з посмішкою моєї мами. Я вважаю, що мамина посмішка може вилікувати будь-яку душевну рану.

Євген Дементьєв