Двоє мисливців пішли на вепра. Наступного дня один із них повертається, ледве пересуваючись, із тушею вепра на плечах. Побачивши, що його товариш відсутній, мешканці села запитують:
— Петре, а де Семен?
— Та йому стало зле, він упав, у двох кілометрах звідси валяється.
— Як, ти покинув Семена й потягнув вепра?!
— Ну, Семена ж ніхто не вкраде!
Добувач
Задоволений чоловік повертається з полювання. Жінка:
— Ну, як полювання?
— Клас! Їжаків цілу купу настріляв!
— Ти що, зовсім здурів? Навіщо вони потрібні!
— Ну як же. Тобі на комір, тещі на устілки.
Страшна людина
Мисливець повертається з полювання, на одному плечі качка, на іншому рушниця, сам увесь побитий до невпізнанності. Сусід його й запитує:
— Васю, ти звідки?
— З полювання.
— Качка дуже дика трапилась?
— Та ні, качка не дика, а от хазяїн таки дикуватий!
Приспав пильність
Мисливець показує трофеї на стінах.
Друг: — А це що за жах?
— Це голова тещі.
— А чому вона усміхається?
— Думала, що фотографую!
Павло Глазовий
Електричкою мисливці їдуть на качок.
Скільки можна там почути всяких балачок!
Літній дядько молодому весело кива:
— Перевірим, як у тебе варить голова.
Йдеш ти полем без патронів, розстріляв усе.
А тобі назустріч вовка сатана несе.
Що ти зробиш?
— Заховаюсь в ямі, за кущем...
— Знайде, синку, й з’їсть негайно з шапкою й плащем.
Є одна мисливська хитрість, знай її і ти.
Не ховатись, а на вовка треба прямо йти.
Перед вовком сядь, роззуйся, і штани зніми,
І лупцюй по морді вовка мокрими штаньми.
Вовк штанів боїться мокрих більше, ніж вогню.
Це кажу я щиру правду, не якусь брехню.
Молодий йому не вірить, скоса погляда.
— Добре,— каже,— якщо буде поблизу вода.
Чи баюра, чи калюжа, чи який струмок...
А як ні, то що робити?
— Не журись, синок!
Доки будеш роззуватись та знімать штани,
Десять раз у тебе стануть мокрими вони.