Спортивні новини

«Порядок б’є клас»… Напевне, в сучасному світі складно знайти людину, не знайому з цим висловом. Колись він стосувався виключно правильно обраної стратегії у воєнних боєзі- ткненнях, а останнім часом усе частіше стосується протистоянь більш мирного порядку – спортивних змагань. З чимось подібним минулої суботи зіткнулися і уболівальники «Інгульця», які прийшли підтримати нашу команду в боротьбі з новачком Першої ліги, точніше, командою, що повернулася до Першої ліги аж через 7 років перерви – івано-франківським «Прикарпаттям». Й «Інгулець», і «Прикарпаття» в першому турі зазнали прикрих поразок, тож обидві команди були особливо мотивовані цього разу довести, що ті поразки – не що інше, як звичайна випадковість, а вони готові ділом показати, що їм цілком до снаги доводити свою професійну спроможність на полі і змагатися за досягнення поставлених перед командою завдань.

І все ж, спортивні аналітики, коментуючи можливий підсумок цього протистояння, віддавали перевагу саме «Інгульцеві», на боці якого мали б бути не лише рідні стіни, а й персональний підбір гравців, значна частина яких у своїй спортивній біографії мала досвід виступів на більш високому рівні, аніж футболісти «Прикарпаття», минулорічний потужний виступ в змаганнях Першої ліги, за рівнем незрівнянно вищої за Другу, та й узагалі, здавалося, що невдача з «Авангардом», якому за якістю гри «Інгулець» не поступався, а зазнав поразки лише через прикрі помилки в обороні , змусить, нарешті, наших хлопців продемонструвати свій професіоналізм. Але…Знову не склалося. Взагалі, цього разу видовищної і цікавої гри ми не побачили у виконанні жодної з команд. Натомість, спостерігали характер, неймовірну налаштованість на боротьбу, на бажаний для себе результат… Проте… Це стосувалося, головним чином, саме команди го-стей. Як зазначив пізніше, уже в післяматчевому інтерв’ю, наставник прикарпатців Володимир Ковалюк,— вони усвідо-млювали, що «Інгулець» сильніший, досвідченіший, вищий за класом. І тим не менш — іхали до Петрового з завданням лише перемагати. Перемагати, проти-ставивши усім цим якостям власний бійцівський характер, непоступливість, або, як ще за-значив Володимир Васильович « усвідомлення того, що ми тут захищаємо честь нашого рідного краю, усіх наших земляків – жителів Прикарпаття». І, як бачимо, на радість для при-карпатців, і на жаль для нас, цієї мотивації вистачило для того, щоб повезти з Петрового такі жадані для обох команд три очки. Звичайно, єдиний гол, забитий гостями в цій грі, що й зумовив іх мінімальну перемогу 1:0, можна вважати випадковим. Подаючи направлену передачу зі штрафного удару в бік воротарського майданчика, гравець гостей Ярослав Конкольняк навряд чи й сам сподівався, що прямим попаданням влучить у сітку: скоріше, це був простріл в розрахунку на те, що передачу «замкне» хтось із партнерів. Однак, в метушні, що утворилися біля воріт Ситникова,по м’ячу не влучив ніхто, не зміг його відбити і голкіпер, дещо дезорієнтований власними ж захисниками. Але сталося це наприкінці ще першого тайму, тобто попереду було чимало часу для того,щоб не лише зрівняти рахунок, але й вирвати перемогу. Щоправда, для цього слід було, окрім майстерності та досвіду, проявити ще й бійцівські якості, бажання, азарт та наполегливість. Однак їх, на жаль, ми у наших хлопців і не побачили. Чи майже не побачили. Просто вражаючою виявилася кількість неточних передач, часом здавалося, що ніхто з гравців не бажає узяти на себе ініціативу, а прагне якомога пошвидше позбутися м’яча. В тих же епізодах, що усе ж вдавалося створити, на завершальному етапі гравцям атаки бракувало точності.

В післяматчевому інтерв’ю головний тренер нашої команди Сергій Лавриненко,вибачаючись перед уболівальниками за поразку та невиразну гру своїх підопічних, відповідальність за результат узяв на себе. Формально, справді, результат команди і якість її гри – це, в першу чергу, відповідальність тренера, його уміння правильно підібрати склад виконавців на гру, налаштувати гравців належним чином. Однак дещо засмучує і поведінка самих футболістів, адже вони це також добре розуміють, і враховуючи той дуже непоганий моральний мікроклімат, що є в команді, мали б викластися на повну, аби не підвести свого наставника. Проте не змогли. Разом з тим,зробити це в наступному виїзному матчі в Ковалівці, де «Інгулець» гратиме вже цієї суботи з місцевим «Колосом», зробити буде ще важче, ажде «Колос» сьогодні «на ходу», і перед ним стоять не менш амбітні завдання. А для нас третя поспіль втрата очок означатиме досить примарні перспективи у боротьбі за нагороди першості, скоріше, доведеться боротися за не зовсім очікувану перспективу знову змагатися за виживання у Першій лізі. Та все ж, не втрачатимемо віру в команду, зрештою, будь-яка смуга невдач таки повинна закінчитися. Було б дуже добре, аби це сталося в тій же Ковалівці, принаймні, як мовиться, молитимемося за це усім футбольним богам .

І насамкінець про подію, з якої спочатку й планувалося розпочати цей звіт,адже вважалося, що вона стане пафосною передмовою до матеріалу про успішний виступ «Інгульця». Але сталося як сталося, тож спробуємо нею хоч трохи підсолодити гірку пігулку. Отож на матч другого туру між «Інгульцем» і «Прикарпаттям» до Петрового завітав сам президент ПФЛ (Професійної футбольної ліги) Сергій Макаров. Причому, завітав невипадково, а з приємною для нас місією: вручити в урочистій обстановці почесний приз – «Золоту бутсу» кращому бомбардиру минулорічної першості в Першій лізі Олександру Акименку. Що, власне, він і зробив під бурхливі оплески трибун. Що ж, минулий чемпіонат для нашого головного бомбардира справді виявився напрочуд вдалим. Як і старт «Інгульця» в торішній першості, на відміну від нинішньої. Та все ж сподіватимемося, що і в нинішньому чемпіонаті для нашої команди, нарешті, розпочнеться «світла смуга», адже ресурсний потенціал для цього є, а ліміт на помилки наші хлопці вже вичерпали. Чи майже вичерпали.

Тож побажаємо гравцям «Інгульця» успіху та удачі, а нам, уболівальникам – терпіння, розсудливості і готовності уже ж підтримувати команду в ці, можливо, психологічно найскладніші для неї часи.

Володимир Кіфенко

На знімках: прикрий епізод, що завершився взяттям воріт «Інгульця»; наставник франківців Володимир Ковалюк не приховував радості підсумком поєдинку в Петровому; президент ПФЛ Сергій Макаров та кращий бомбардир минулорічної першості Олександр Акименко з почесним трофеєм — «Золотою бутсою»