Другий місяць служби

Зима. Похмуро. Місто Миколаїв.

Добігає до фінішу 2017 рік, сміливо передаючи естафету 2018-му. За останній місяць сталося багато чого, що покращило моє життя. В першу чергу, це зміна місця служби. Від сьомого грудня я вже не солдат, а – матрос, точніше – морський піхотинець. Приємно відчувати єдність не тільки з землею, а й з водою та небом.

Змінилося місце служби, не змінилися тільки друзі, яких з кожним днем стає все більше і більше, вірних, відважних, сміливих, готових прийти на допомогу у будь-яку хвилину. А щоб кожен із нас розкрився, в цьому нам допомагають старші товариші, які хоч і не набагато за нас довше у війську, але мають більший досвід і знання.

Постійні тренування, невпинна праця і загартовування не тільки характеру а й духу, формують морського піхотинця, який, як говорять, – назавжди.

Вагомий внесок у формування характеру робить родина, сім“я. Відчуваючи підтримку за сотні кілометрів, я впевнено можу говорити, що не підведу ні батька з матусею, ні родичів, ані близьких, друзів, земляків.

Армія – школа, в якій чоловік стає справжнім, без «понтів», без зайвих слів, виключно з поставленими цілями і виконаними завданнями.

Тому не така вже армія й страшна, як її малюють ті (повторюсь), хто ні дня в ній не побував, а лише рвав на собі сорочину за материною спідницею (вибачте за таке трактування, та правди ніде діти) – «Та я, та я!.. »

В армії всі рівні, будь ти механіком чи інженером, водієм чи вчителем, - кожен із нас окрема особистість, але разом ми – згуртована команда, єдиний організм!

Не бійтеся йти на виклики, які приносить вам життя. Адже життя – це рух. Рухайтеся вперед, добивайтесь цілей, і будьте щасливими!

З повагою і любов“ю до своїх рідних і близьких, до жителів села Новий Стародуб, до благодатного Петрівського краю, до чарівних дівчат і вірних друзів…

матрос Юрій Кулибаба, м.Миколаїв