Безумовно, найголовнішою новиною, з тих, які ми отримали днями з розташування футбольного клубу «Інгулець», стало рішення про припинення виступів на професійному рівні нашої другої команди – «Інгулець-2». Тобто те, про що ми у минулому номері говорили, як про один з цілком можливих варіантів розвитку подій, таки стало реальністю – президент клубу Олександр Поворознюк, очевидно під впливом невиразної гри другої команди упродовж усього ігрового циклу, вирішив, що доцільніше увесь фінансовий та організаційний ресурс зосередити на зміцненні першої команди та розвитку інфраструктури клубу, а також дитячих команд «Інгульця». Можливо, певною мірою, змінити це давно назріваюче рішення могла б більш-менш успішна гра в останньому турі з лідером першості – командою «Дніпро-1». Однак, як відомо, у наших хлопців не вийшло не лише успішної гри, а й навіть хоча б якогось відчутного супротиву, що змусив би дніпрян якщо не похвилюватися, то принаймні, упріти. Але сталося як сталося.
Мабуть, у такому рішенні можна виокремити як негативні моменти, так і, безумовно, позитив. Почнемо з мінусів: у наступному сезоні уболівальники Петрівщини переглянуть удвічі менше футбольних матчів, фактично, ми втратимо постійний контроль за ходом подій у вітчизняній Другій лізі. А там, зокрема, у нашій групі «Б», усе ж було чимало досить цікавих, видовищних команд. Крім обох «Дніпрів» та «Металіста 1925» досить цікаво було спостерігати за грою «Енергії», «Таврії-Сімферополь», тієї ж таки «Реал-Фарми». Особливо зручно було стежити за змаганнями Другої ліги жителям Володимирівки, яким до місця проведення цього яскравого футбольного дійства з власного подвір’я слід було зробити хіба що кілька десятків кроків. Тепер цього вже не буде. І все ж позитивів, здається, відчутно більше, і як не парадоксально, подекуди причинами їх є ті ж самі чинники, які ми визначили, як негатив. Зокрема, удвічі більша кількість домашніх поєдинків, говоритимемо прямо, «розбалували» наших до того зовсім невибагливих уболівальників. Пригадуєте, яким був показник відвідуваності матчів, коли «Інгулець» тільки-но почав виступати на професійному рівні? Тоді на жоден з поєдинків менше тисячі уболівальників не приходили. Зараз же, на жаль, яскравим спортивним видовищем уже «наїлися», тож пристойною заповненістю стадіону запам’яталися лише поодинокі матчі – з луцькою «Волинню» та чернігівською «Десною». Що ж до ігор «Інгульця-2», то там взагалі показник уболівальницької активності не сягнув жодного разу навіть півтисячі уболівальників, перевищивши 4-сотенну відмітку лише в іграх з фаворитами «Дніпром» та «Металістом 1925», а, скажімо, в одному з домашніх поєдинків з «Миколаєвом-2» не сягнувши навіть сотні осіб. Тож тепер, безумовно, маючи можливість значно рідше подивитися футбол високого гатунку, уболівальники не марнуватимуть такі нагоди. Що ж до організаційних позитивів, то вони очевидні – тепер головний «Інгулець» матиме більше фінансових можливостей для здійснення якісної трансферної політики, і, до речі, на сьогодні клубом вже зроблено 3 хороших (сподіватимемося) придбання: з наступого чемпіонату форму «Інгульця» на себе одягнуть голкіпер Антон Ситников та півзахисник Олександр Козак (останнім клубом обох була київська «Оболонь-Бровар»), а також екс-нападник харківського «Геліоса» Артем Козлов. За словами головного тренера нашої команди Сергія Лавриненка, усі вони мають вписатися в ігрову концепцію гри «Інгульця», а, крім того, створять здорову і корисну конкуренцію на кожній з ігрових позицій, що, в цілому, має стимулювати до самоудосконалення усіх гравців команди.
Що ж до подальшої долі гравців, які виступали за «Інгулець-2», то найкращі і найперспективніші з них отримають можливість пройти навчально-тренувальний збір з першою командою, а далі – хто скористається своїм шансом – залишиться в складі ФК «Інгулець», інші – на правах оренди чи з правом викупу діючого контракту продовжать виступати в інших клубах. До речі, ФК «Інгулець» сприятиме працевлаштуванню своїх колишніх гравців, підшукуючи їм підходящі варіанти продовження кар’єри. А ще клуб висловлює вдячність за співпрацю як гравцям, так і тренерському штабу команди, зокрема старшому тренеру М. Федорку, який працював чесно і добросовісно, належно виконуючи свої обов’язки.
Володимир Кіфенко
