Луганку лихоманить вже впродовж кількох місяців. Петрівщиною і далеко за її межами ширяться чутки про рейдерське захоплення місцевого господарства – СВК «Агрофірма «Маріампольська». Це, звичайно, нікого не може залишати байдужим, адже «Маріампольська» свого часу була флагманом сільськогосподарської галузі як району, так і області. В часи, коли біля її керма стояв великий хлібороб Анатолій Гаврилович Лисицін, за рахунок неабияких прибутків тут було створено чудові умови для роботи і проживання селян, збудовані один з кращих в Україні сільський Будинок культури, середня школа, населені пункти були газифіковані, вулиці заасфальтовані, для працівників господарства будувалося комфортабельне житло.
Після того, як Анатолій Гаврилович передчасно трагічно пішов з життя, працівники СВК обрали своїм керівником сина та онука славної династії луганських хліборобів - Володимира Івановича та Івана Гавриловича Міщаніних, які були одними з творців слави «Маріампольської», Костянтина Володимировича Міщаніна. Були сподівання, що молодий керівник стане гідним продовжувачем справи своїх попередників і А.Г. Лисиціна.
Та не так сталося, як гадалося. Бо вже невдовзі виробничі показники господарства посунулися вниз, змінилася і атмосфера у взаємовідносинах керівника з навколишнім світом. Якщо Анатолій Гаврилович був відкритим для спілкування, завжди охоче розповідав про здобутки, проблеми, щедро ділився своїм багатим досвідом, то Костянтин Володимирович відгородився від всіх, журналістам районної газети «Трудова слава» вже не вдавалося зу-стрітися з ним, аби розповісти на сторінках газети про справи у господарстві, кращих виробничників.
Ми, працівники районної газети, як і всі жителі Петрівщини, з тривогою зустріли звістку про негаразди в господарстві, про те, що хтось нібито хоче захопити СВК у рейдерський спосіб. Однак, не знаючи про всі аспекти події, не могли, та й не мали права ставати на чиюсь сторону. Завдання газети – подавати інформацію, причому, доступну нам, журналістам, інформацію, підтверджену певними фактами і документами. Одна зі сторін конфлікту постійно її надає, розповідає про хід подій, висвітлює свою думку. Хочемо підкреслити – не редакція газети висловлює своє ставлення до подій в «Маріампольській», а одна зі сторін конфлікту, яку К.Міщанін і його прибічники називають рейдерами. Ця інформація подається, як і належить, на платній основі, на підставі укладеної угоди.
Ми не раз зверталися на сторінках газети до Костянтина Володимировича з пропозицією виступити з коментарями, оприлюднити свою думку, з фактами і документами в руках спростувати інформацію конкурентів, яку він вважає неправдивою. Та, як і раніше, К.Міщанін спілкуватися з журналістами не хоче, але вважає, що редакція «Трудової слави» висвітлює хід подій однобоко. Замість того, щоб оприлюднити свою думку на сторінках газети, він, разом зі своїми прибічниками, вдався до розповсюдження листівок, якими обклеїли вночі паркани і стовпи в Петровому (а, може, і в інших населених пунктах району). В листівках твердять, що вдалися до цієї акції «…в зв’язку з цинічно брехливими повідомленнями Поворознюкової газети…».
Костянтине Володимировичу, та майте ж совість (якщо Ви ще пам’ятаєте, що це таке)! Засновником газети, дійсно, є Олександр Григорович Поворознюк. Став ним на виконання відповідного закону України, згідно з яким всі комунальні друковані засоби масової інформації повинні пройти процедуру роздержавлення, отримавши статус приватних. Ви також, за бажання, могли б стати співзасновником газети, але Вам це було не цікаво, бо видання газети – справа збиткова. За це взявся О.Поворознюк, і ми вдячні йому за те, що взяв газету під своє крило, зберігши її, як загальнорайонне видання. Він не втручається в процес збирання і підготовки інформації до друку, не висуває жодних вимог щодо змісту публікацій, окрім однієї: все повинно бути в рамках законодавства. В даному випадку він також вважає, що газета повинна надавати свої сторінки всім учасникам конфлікту і дивується, чому цією можливістю користується лише одна сторона? Тож закид з приводу того, що «Трудова слава» - газета Поворознюка вважаємо неетичним і просто безсовісним. Ви, Костянтине Володимировичу, навіть назви газети – «Трудова слава» цураєтеся. А це ж трудова слава і Вашого батька та діда, і світлої пам’яті Анатолія Гавриловича, і багатьох трудівників «Маріампольської», про яких ми раніше писали чи не найбільше, а за Вашого керівництва втратили таку можливість, бо Ви відгородилися від суспільства. Вам нічого сказати, чи Ви соромитися казати правду про свої справи? Можливо, тому, що вони далеко не славні? Можливо, мають рацію Ваші опоненти, які називають Вас одним з організаторів реорганізації СВК у ТОВ, адже Ви маєте у реорганізованому підприємстві чималу частку як співвласник?
Ми ще раз закликаємо Вас, пане Міщанін, оприлюднити свою думку на сторінках газети, а не висловлювати її спідтишка, вночі на парканах. Якщо вважаєте, що правда за Вами, то нічого її соромитися. Якщо ж соромитеся і довіряєте її парканам, то, як кажуть, коментарі тут зайві.
Колектив працівників районної газети «Трудова слава»
