Спортивні новини

На минулому тижні «Інгулець» провів черговий і, напевне, уже останній контрольний поєдинок перед початком офіційної весняної частини чемпіонату України з футболу серед команд першої ліги та поступився з рахунком 1:2 футболістам СК «Дніпро-1».

Хотілося спочатку написати «на жаль, поступився», однак, згадуючи післяматчевий коментар головного тренера нашої команди Сергія Лавриненка, мушу з ним погодитися, що ця поразка футболістам нашого клубу була просто необхідна, як холодний душ, що мав привести їх до тями. Що мав на увазі Сергій Дмитрович? Певне, те, що «Інгулець» останнім часом, демонструючи чудову гру, вже, фактично, став забувати, що таке гіркота поразки. Якщо рахувати сумарно усі безпрограшні поєдинки нашої команди – як офіційні, так і товариські – то до звітного поєдинку з дніпрянами їх загальна кількість сягнула вісімнадцяти. Востаннє «Інгулець» програвав ще в тринадцятому турі чемпіонату (було це в домашньому поєдинку з ФК «Полтава») з рахунком 1:2, та й то, якщо уболівальники пригадають деталі цієї гри, то погодяться, що тоді не обійшлося без суддівської помилки на користь наших суперників, та ще й дії «Інгульця» супроводжувало якесь шалене невезіння. Після тієї ж гри наші хлопці поразок уже не знали, піднявшись і в чемпіонаті на досить солідну третю сходинку, і в серії товариських контрольних поєдинків у гіршому випадку розходячись миром з суперниками. З одного боку це чудово, адже є свідченням класу і потужності нашої команди. А з іншого… Як зізнається той же Лавриненко, багато хто з його підопічних починає «бронзовіти», відчуваючи себе вже ледь не футбольною «зіркою» світового рівня. Інколи висока самооцінка може бути й корисною річчю, коли вона стимулює до подальшого самовдосконалення, до розвитку власних умінь, власної майстерності. Але ча-стіше трапляється навпаки: відчуваючи себе непереможним, гравець знижує вимогливість до себе, дозволяючи собі вже й розслабленість на тренуваннях і неповну самовіддачу під час ігор. Мовляв: «Навіщо «рвати жили», якщо ми й так за всіх сильніші?!» Ось саме для цього, як зазначив Сергій Дмитрович, команді й потрібен був «холодний душ». І добре, що він відбувся саме в товариському поєдинку, тоді, коли ця поразка не має якихось серйозних наслідків і не здатна відбитися на турнірному становищі клубу.

Тепер безпосередньо до гри. СК «Дніпро -1», говоритимемо прямо, команда за своїм рівнем відчутно перевищує загальний підбір команд Другої ліги. Що й не дивно, адже сформована вона, в основному, з футболістів, які ще рік тому виступали в складі прем’єр-лігівського «Дніпра» і який, нагадаємо, в Другій лізі опинився не через незадовільні ігрові та турнірні показники, а через цілу низку штрафних санкцій (зокрема – зняття набраних очок) за невиконання власниками «Дніпра» узятих на себе фінансових зобов’язань. З капітанською пов’язкою, до речі, у складі СК вийшла справді футбольна «зірка» - колишній гравець київського «Динамо» та донецького «Шахтаря», а також національної збірної команди України Сергій Кравченко. Тобто склад дніпрян виглядає дійсно вражаючим. Не менш «зірковим» є й керівний штаб команди. Зокрема, на гру до Володимирівки, разом з головним тренером СК - теж колишнім гравцем «Динамо» та збірної України Дмитром Михайленком, прибув ще один добре відомий в уболівальницьких колах партнер Михайленка по виступах за збірну країни Андрій Русол.

І все ж, говорячи відверто, «Інгулець» на полі таки виглядав переконливіше: і м’яч в ногах наших гравців тримався надійніше, і перехід від оборони в атаку був стрімкішим, і небезпечних моментів біля воріт грізних суперників наші хлопці зробили значно більше. Однак, чому, до речі, й довелося використати в заголовку цього мате-ріалу слова: «Парад невикористаних можливостей», - змарнувати стільки моментів для взяття воріт, скільки їх мали цього дня наші футболісти –просто неприпустимо. Двічі не кращим чином з «убойної» позиції змарнував свої нагоди Запорожець,крім того, вийшовши сам на сам з голкіпером дніпрян, влучив у штангу Мішуренко, так само не зумів реалізувати вихід сам на сам Акименко, почавши навіщось «обводити» стража воріт і упустивши м’яч далеко до бокової лінії, після чого гольовий момент було втрачено, адже захисники встигли повернутися і зайняти свої позиції.

А ще тричі гостей рятували арбітри, адже «Інгульцеві» не зарахували одразу 3 (!) забитих м’ячі. Причому, якщо в одному з цих епізодів справді положення «поза грою», схоже, таки було, то в двох наступних відмашку прапорцем бокового арбітра нічим іншим, як великою симпатією до гостей з Дніпра пояснити неможливо. Натомість дніпряни, фактично, усі свої нагоди реалізували, що дозволило їм реваншуватися за недавню поразку від «Інгульця» на турецькому зборі. Там, нагадаємо, сильнішими були наші футболісти, здобувши перемогу з рахунком 2:0 (голи на рахунку Акименка та Мішуренка). Цього ж разу у воротах дніпрян з одинадцятиметрової позиції, за порушення правил проти Клименка, знову відзначився Акименко. А рахунок, також, до речі, з пенальті, відкрили футболісти СК «Дніпро-1» (відзначився Віталій Кірєєв). Згодом, на 58-й хвилині саме Кірєєв і встановив остаточний результат. Причому, другий гол у ворота «Інгульця» став наслідком прикрих помилок одразу двох наших гравців: після грубої обрізки на фланзі Дениса Балана гості перехопили м’яч, і прострільний навіс на центр штрафного майданчика замкнув згаданий Кірєєв. Хоча удар до розряду тих, що не беруться, явно не належав. Ганєву неодноразово вдавалося рятувати свою команду й після значно складніших і небезпечніших ударів. Чому він цього разу не зреагував на м’яч, який летів по центру воріт – сказати складно. Можливо, йому здалося, що спортивний снаряд пролетить над поперечною, однак м’яч по синусоїдальній траєкторії опустився якраз під нею, впавши, як мовиться, «за комірець» голкіперові. Отже 1:2 – перемога гостей, і будемо сподіватися, що свій ліміт невикористаних можливостей «Інгулець» вже вичерпав. Дай Боже, щоб подібне невезіння траплялося лише в таких – товариських матчах. Принаймні, ціна подібних помилок в офіційній грі з кременчуцьким «Кременем», що відбудеться тут же, у Володимирівці, вже цієї неділі – буде значно вищою.

До речі, цього ж дня після поєдинку першої команди свій тренувальний спаринг провів і «Інгулець-2». Суперниками наших резервістів стали переможці чемпіонату міста Кривий Ріг серед аматорів – футболісти ФК «Лозуватка». Гра закінчилася розгромною перемогою «Інгульця-2» з рахунком 7:0. І все ж, незважаючи на таку переконливу перевагу, у тренерського складу нашої команди мають бути застереження до гри окремих наших гравців.

Знову ж таки – лише за п’ятнадцять хвилин першого тайму молодими футболістами другого «Інгульця» було змарновано стільки сприятливих нагод для взяття воріт, скільки з більш серйозними опонентами не випаде навіть за всю гру. Адже футболісти «Лозуватки» це, в основному, гравці, чиє активне спортивне життя вже залишилося в минулому, тож зараз вони збираються «поганяти м’яча» хіба що один-два рази на тиждень, аби зовсім не втратити фізичних кондицій. Зрозуміло, що припускатися помилок у грі з такими суперниками професіонали просто не мають права. А отже тренерам і футболістам ще є над чим працювати, і якими будуть результати цієї роботи – побачимо вже незабаром, адже до останнього березневого дня – дати, коли відновляться ігри регулярного чемпіонату в Другій лізі, чекати залишилося вже недовго.

Володимир Кіфенко.