Молодіжне перехрестя
У десятикласниці Петрівського НВО Ані Лугової багато захоплень. У початкових класах вона займалася хореографією, трохи згодом записалася до екологічного гуртка «Жайворонок» центру дитячо-юнацької творчості, яким керує Наталія Тимченко, де залюбки займається різноманітними дослідженнями, проводить опитування на екологічні теми, працює над науковими роботами, зокрема, щодо впливу енергетичних напоїв на живі організми.
Серед її захоплень також література, поезія. Пробує писати вірші і прозові твори. А нещодавно захопилася ще й музикою, записалася в музичний гурток районного Будинку культури, щоб навчитися грати на гітарі. І слід сказати, що вже має певні успіхи.
Захоплень у неї багато, а в майбутньому мріє стати лікарем.
Сьогодні ми пропонуємо увазі читачів деякі прозові твори Анни Лугової. Незважаючи на юний вік, в них дівчинка висловлює досить глибокі думки про оточуючий світ, взаємини між людьми, сенс буття.
Маючи, не цінуємо, втративши – плачемо
Коли настає кінець, чому деякі речі і події минають занадто швидко? Іноді, не встигнувши насолодитися і оцінити певну подію, розуміємо, що вона вже минула. Так буває і з друзями та іншими дорогими нам людьми: тільки втративши їх, розуміємо, що вже пізно щось вдіяти, бо втрачене назад не повернеш.
Чому так? Не помічаємо турботу про нас і, замість взаємності, відповідаємо грубістю. Чому тільки після того, як якась людина зникає з нашого життя, розуміємо, що з нею було цікаво і легко у спілкуванні, і тільки наша неуважність відштовхнула її. Тоді жалкуємо: «Господи, чому ж я був таким нерозумним?!». Рідко вдається щось повернути, зате дуже часто знову і знову наступаємо на ті ж граблі, які знову і знову боляче нас б’ють.
09.03.2017.
Вчись цінувати
Абсолютно все має свій кінець. Колись настане кінець спілкуванню між нами, щастю, задоволенням, коханню, молодості життю. Тож потрібно цінувати все, що маємо, навіть подих, адже колись і він стане останнім.
Дружба також не вічна. Її руйнують брехня, недовіра, лукавство. Тож хочеться крикнути: «Люди, бережіть кожну мить, кожен прожитий день, цінуйте одне-одного. На планеті живе близько семи мільярдів людей, і всі вони різні. Тому любіть, цінуйте і поважайте друзів і близьких. Скажіть тепле слово чи зателефонуйте прямо зараз, адже ви не знаєте – що буде завтра».
19.08.2017.
Доля
Деякі речі з нами відбуваються неочікувано. І, як би ми не намагалися втекти від долі, все одно все буде так, як передбачено. Немає сенсу чинити їй спротив, краще довіритися їй. І нехай нам здається, що доля знущається з нас, знай – це не так. Щось відбувається задля того, щоб ми отримали певний досвід, отримали те, що заслужили.
Іноді нам здається, що ми терпимо просто нестерпний біль, що доля надто несправедлива до нас, але згодом все минає, і ми згадуємо це з вдячністю, бо стали мудрішими і загартованішими. Тож посміхніться долі, і вона посміхнеться вам у відповідь. Навчіться цінувати її уроки і робити правильні висновки. Не варто на неї злитися, бо це може повернутися до вас бумерангом.
01.10.2017.
Життя – це сьогодення
Не варто намагатися втекти від реальності, бо час йде невпинно і, допоки ти тікаєш від того, від чого втекти неможливо, годинник відлічує секунди і хвилини. Час зупинити неможливо, тож не витрачай своє життя на втечу з тюрми, якої немає, просто сприймай його інакше. Не варто намагатися повернути минуле, в якому нібито було краще. Якщо навчишся цінувати сьогодні, саме цю мить, отримувати радість від всього, що тебе оточує, то минуле перетвориться на порох, пил. Тільки ось тобі порада: не занадто поспішай взяти від життя все і відразу, бо можеш пропустити щось важливе для твого життя, те, що зробить його яскравішим, ціннішим.
11.02.2018.
