Спортивні новини
Цієї неділі ФК «Інгулець», згідно з попередньо складеним планом, провів черговий контрольний поєдинок. Суперниками наших футболістів стали гравці команди «Гірник-Спорт» з Горішніх Плавнів. Команда, яка нинішній чемпіонат розпочала досить невпевнено, після перших шести турів посідаючи одне з останніх місць в турнірній таблиці та маючи на своєму рахунку лише одну перемогу та п’ять поразок. Але вже сьомий тур став для горнішне-плавненців переломним – «гірники», нарешті, знайшли свою гру і розпочали поступове сходження нагору. Сьогодні «Гірник-Спорт» посідає вже досить пристойну восьму сходинку і, теоретично, має ще шанси навіть поборотися за нагороди першості. Для тих не надто чисельних уболівальників, які цього дня завітали на стадіон НТБ «Моло-діжний», що у Володимирівці, аби повболівати за свою команду, цікавим виявився той факт, що у складі гостей на поле вийшли одразу четверо колишніх гравців «Інгульця» – півзахисники Артем Прошенко, Богдан Боровськй, Дмитро Сидоренко та Сергій Панасенко. Усі, до речі, досить непогані футболісти, в чому ми вже вкотре змогли переконатися в ході звітного поєдинку, але в «Інгульці» не змогли витримати конкуренції в боротьбі за місце в основному складі, через що не мали достатньої ігрової практики. Натомість в «Гірнику-Спорт» екс-інгульчани посідають провідні позиції, тож можемо лише порадіти за успішний розвиток їхньої ігрової кар’єри. Вже з самого початку гри, здавалося, беззаперечною ігровою і позиційною перевагою заволоділи наші футболісти, створивши кілька небезпечних моментів біля воріт гостей. Двічі на вістрі атаки перебував Владислав Клименко, ще одного разу досить гостро пробивав Олександр Акименко. Але ударам Владислава трохи не вистачило точності: одного разу м’яч просвистів над поперечиною, а потім – поруч зі стійкою воріт. Удар же Акименка в кидку зумів відбити голкіпер гостей Камінський. Ну а потім спрацювало давно вже відоме у футболі неофіційне «правило»: не забиваєш ти – забивають тобі. Під час однієї з нечисленних контратак «Гірника» після націленого прострілу з правого флангу потужно і невідпорно в дальній нижній кут воріт Ганєва пробив гравець гостей Юрій Батюшин. Втім, голкіперові дорікнути за пропущений м’яч підстав немає – явний провал допустила оборона «Інгульця», залишивши без опіки гравця атаки та ще й дозволивши йому не лише прийняти, але й обробити м’яч для потужного удару. Сталося це на 15-й хвилині поєдинку. А ще за п’ятнадцять хвилин гості збільшили розрив у рахунку: м’яч зі штрафного удару, поруч з лівим кутом карного майданчика, ідеальним пострілом в «дев’ятку» увігнав усе той же Юрій Батюшин. Такий розвиток подій дав зрозуміти, що ініціатива й ігрова перевага інколи можуть поступатися в результативності таким якостям, як тактична обережність та намагання уникнути ризику. І все ж наполегливість «Інгульця» таки була винагороджена: незадовго до кінця першого тайму наш нападник Олександр Мішуренко зумів вийти сам на сам з голкіпером горішнеплавненців і, обвівши його, закотив м’яч вже в порожні ворота. Віддамо шану майстерності Олександра, але, як на мене, ще більшої похвали тут заслуговує відмінне бачення поля і уміння віддати своєчасний пас його тезки – Олександра Кучеренка, який зі своєї половини поля дотепним розрізним прострілом, фактично, вивів напарника на «убойну» позицію. В другому таймі «Інгулець» продовжив свої пошуки підступів до воріт суперника, не забуваючи, водночас, і про захисні дії. Більшість гострих атак гості змогли відбити, але одна з них таки стала для наших гравців результативною: на завершальній стадії успіху добилися камерунські легіонери, коли після флангового прострілу вздовж лінії воріт Елли Кена цю передачу «замкнув» його співвітчизник Ібрагім Мунір. Отож остаточний підсумок гри – нічия 2:2. Обидві команди змогли, сподіваюся, винести чимало корисної інформації з цього поєдинку, зокрема, про те, які слабкі місця ще є в різних ланках захисту та атаки, над чим ще слід попрацювати, аби виступи у весняній частині чемпіонату були не менш ус-пішними, ніж в літньо-осінній. Уболівальники ж змогли побачити справді цікаву і захоплюючу гру. Наступний свій контрольний поєдинок вже цієї середи «Інгулець» проведе в Білозір”ї з «Черкаським Дніпром» (на момент виходу цього номера з друку, ми, певне, вже знатимемо його результат), а наступної суботи (10 лютого) знову у Володимирівці спаринг-партнером нашої команди має стати дублюючий склад прем’єр-лігівської «Олександрії» (U-21).
І насамкінець ще одна новина, яку не хочемо оминути увагою: керівництвом ФК «Інгулець» пролонговано професійні контракти терміном на п’ять років з головним тренером команди Сергієм Лавриненком та усіма членами його тренерського штабу. Новина, на наш погляд, дуже хороша. Власне, за усі роки існування футбольного клубу (спочатку ФК «Агрофірма «П’ятихатська», а затим – ФК «Інгулець») ми бачили біля його керма вже не одного досить авторитетного у футбольному світі спеціаліста, кожен з яких, напевне, здійснив свій особистий вклад в розвиток нашого клубу. Однак Сергій Лавриненко для «Інгульця» є особливо вдалою знахідкою, адже вражає не лише своїм умінням домагатися поставлених цілей, а й надзвичайним позитивізмом, футбольним (і не лише футбольним) інтелектом, глибокою порядністю і вмінням створювати в колективі атмосферу здорової конкуренції таким чином, що вона не провокує внутрішньої ворожнечі, а навпаки – об’єднує, формує дух колективізму на шляху до визначеної мети. До речі, в обласному центрі неодноразово доводилося чути від уболівальників тамтешньої «Зірки», що відставка Лавриненка з посади головного тренера цієї команди є найбільшою помилкою президента клубу Максима Березкіна, через що зараз стосунки уболівальників, і зокрема ультрас, з керівництвом клубу якщо й не відверто ворожі, то досить напружені.
Що ж, ми хочемо побажати команді з обласного центру успішного розвитку і подальших спортивних досягнень. Але, водночас, вдячні їм за цю помилку, яка для нашого клубу стала справжнім здобутком. Тож побажаємо Сергію Дмитровичу, його колегам та вихованцям чергових перемог та яскравої динамічної гри, а нам усім – дочекатися, нарешті, довгожданого весняного сезону, який подарує нам наступну порцію хвилюючих емоцій, азарту і незабутніх вражень.
Володимир Кіфенко
