Не так давно освітянську галузь району очолила Наталія Анатоліївна Гавриленко, яка до цього успішно працювала на посаді директора Червонокостянтинівської загальноосвітньої школи. Зрозуміло, що для того, аби освоїтися на новій посаді, потрібен певний час. Сподіваючись, що цей період вже минув, ми звернулися до неї з проханням про інтерв’ю для «Трудової слави», яке і пропонуємо увазі наших читачів.
- Шановна Наталіє Анатоліївно, Вам довелося працювати в закладах освіти поза межами Петрівського району. Як оцінюєте стан освітянської галузі Петрівщини у порівнянні з попереднім досвідом?
- Відповідаючи на це запитання, варто сказати, що тоді доводилося працювати в дещо інших умовах – до того, як сталася знаменна (без перебільшення) подія – прийняття нового Закону України «Про освіту», який визначає розвиток усіх рівнів освіти на тривалу перспективу.
Крім того, на попередніх місцях своєї діяльності переді мною завжди стояли завдання: підняти заклад освіти з колін і зайняти лідерську позицію. А Червонокостянтинівська загальноосвітня школа, яку я очолювала до призначення на нинішню посаду, має давні традиції успішної роботи з дітьми, запорукою чого є високопрофесійний педагогічний колектив. Я вважала, що моїм завданням є обов”язок зберігати і розвивати ці традиції, поліпшувати показники роботи, якість освітніх послуг, щоб наші випускники були конкурентноспроможними у порівнянні з випускниками міських навчальних закладів. Мені здається, що з цим завданням наш педагогічний колектив впорався.
Тож мій досвід на попередніх місцях роботи і в Петрівському районі не йде ні в яке порівняння. На Петрівщині немає відверто слабких навчальних закладів, кожен з них має своє обличчя, свої досягнення. Недаремно ж за результатами роботи у минулому навчальному році, відповідно до загального рейтингу територій Кіровоградської області за показниками галузі «Освіта», Петрівський район зайняв почесне ІІ місце.
Ясно, що результат – це сукупність дій. Запорукою таких високих результатів є потужний потенціал педагогічного колективу району, високий професійний рівень методистів, які завжди попереду знань, досвіду, інноваційних технологій. Належне функціонування діяльності освітньої галузі забезпечує і уважне, аж до дрібниць, ставлення керівництва району, небайдужість органів місцевого самоврядування. Крім того, в районі чітко діє система взаємодії влади, бізнесу і громади. Все це і є складовими успіху освітянської галузі Петрівщини, її відмінною особливістю у порівнянні з іншими регіонами.
- Наступне запитання могло б бути традиційним і трафаретним, досить часто вживаним в засобах масової інформації. Його, як правило, пов’язують з певним терміном роботи посадовця на відповідній посаді, скажімо, 100 днями, чи іншим терміном. Тож, щоб не бути банальними, не прив’язуватимемося до якогось відрізку часу. Я гадаю, що його вже досить, щоб порівняти погляд на освіту з кабінету директора школи і з кабінету очільника ос-вітянської галузі району. В чому різниця?
- Звичайно, всі педагоги працюють в галузі освіти, але у кожного працівника свої завдання і методи роботи. Вчитель працює безпосередньо з дітьми, намагається дати їм ґрунтовні і міцні знання. Директор школи організовує не тільки навчальний процес, а веде і відповідну господарську діяльність, аби забезпечити належне функціонування навчального закладу. Очільник відділу освіти повинен забезпечити функціонування галузі у повному обсязі, взаємодію з органами влади всіх рівнів, з бізнесом, громадськістю. Тож зрозу-міло, що дивлячись на освіту з іншого боку, ракурсу відчуваєш, що це поняття ширше, об’ємніше, глибше. Відділ освіти є як би зовнішньою структурою стосовно самої системи загальної середньої освіти. Його роботу регламентують інші закони і норми. Зрозуміло, що керівникам будь-якого рангу завжди хочеться оточити себе такими працівниками, яких не потрібно було б спонукати до інноваційних підходів у своїй діяльності, до творчої, а не шаблонної роботи. Тому переконана, що завдання будь-якого керівника і, зокрема, мій обов’язок – навчитися оцінювати всі представлені ідеї, бо звичайна порада інколи буває безцінною
А ще я думаю, що будь-якому новопризначеному керівникові найважче доводити самому собі та іншим, що він тут невипадково. Хочу сподіватися, що і я опинилася на цій посаді невипадково, що зумію високо нести честь освітянської галузі району, підтримувати її високий рівень, досягнутий під керівництвом Григорія Леонідовича Москальця, якому дуже вдячна за суттєву допомогу і мудрі поради.
- Пані Наталіє, які бачите проблеми (а вони, напевне, завжди є), шляхи їх вирішення?
- Складний, проте цікавий час переживає українська освіта, час, що ставить непрості завдання. Проблема розбудови нової системи освіти, конкурентноспроможної на світовому рівні, потребує від учителя високої наукової компетентності, неабиякої майстерності та постійного самовдосконалення.
В освіті немало важливих проблем. Це і кадрове забезпечення, і випадки нефахового викладання предметів, і складна демографічна ситуація (низька наповнюваність класів), і організація індивідуальної форми навчання…
Ще одна важлива проблема – це зміна свідомості вчителя. Необхідно, щоб кожен педагог зрозумів, що ПЕРЕБУДОВА ОСОБИСТОЇ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ – ЦЕ ВАЖЛИВО! Хочеться, щоб відбувся злам і у свідомості батьків, адже згідно із новою редакцією Закону України «Про освіту» учні та інші особи, які навчаються за будь-яким видом та формою, є здобувачами освіти, тобто учень не одержує, а вчитель не дає освіту, її учень має здобувати. Визначені у Законі права та обов’язки батьків здобувачів освіти посилюють їхню відповідальність за якість навчання дітей.
Виходячи із сказаного, вважаю, що на педрадах слід обговорювати не «технічні» чи загальні питання, а, здебільшого, методику, те, що має відбуватися на уроках та максимум спрацьовувати на дитину.
- Наступне запитання, зазвичай, задають наприкінці спілкування, але нехай воно прозвучить зараз, хоча це ще і не кінець розмови. Які Ваші плани на найближчий період?
- Одне з найпріоритетніших завдань відділу освіти – спрямувати діяльність педагогічних колективів закладів освіти, методичних служб на підвищення якісного рівня освітніх послуг шляхом оновлення змісту, форм, методів, структури навчання, виховання та розвитку в умовах запровадження та реалізації нових Державних стандартів освіти відповідно до вимог Нової української школи.
Також зусилля освітян мають бути зосереджені на реалізації пріоритетних напрямків розвитку освіти, які прописані в Програмі розвитку дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти Петрівського району на 2018-2021 роки, в Програмі економічного і соці-ального розвитку району на 2018 рік щодо розвитку галузі «Освіта». І, звичайно ж, будемо працювати над реалізацією ініційованого Сергієм Кузьменком, головою Кіровоградської обласної державної адміністрації, проекту «Здоров’я наших дітей». А найголовніше завдання - утримати позитивні тенденції розвитку освітньої галузі району.
- Ви вже певною мірою озвучили своє ставлення до реформи освіти. Які ще плюси бачите у її за-провадженні?
- Важливо, що навчання вийшло зі стін шкіл – діти вчаться на онлайн курсах, переглядають освітні youtube-канали, блоги учителів з різних країн. А взагалі реформа не здійсниться сама по собі, а тільки через щоденну наполегливу працю колег.
Нова українська школа допоможе розкрити таланти не тільки учнів, а й учителів. Учитися протягом життя – сучасний тренд і загальна умова успіху. Реформи такого змісту, які запропоновані Міністерством освіти і науки України спонукатимуть педагога навчатися, не боятися свободи конструювати нові уроки, не зупинятися в особистісному розвитку.
- Ще одне запитання: стосується Вашого ставлення до ЗНО. Чи є це більш об’єктивним засобом оцінювання знань учнів і якості роботи вчителів?.
- У кожного є свій освітній запит – власне бачення ідеальних форм та змісту ос-віти на конкретний момент. Сенсом середньої освіти не для всіх є успішне складання ЗНО. Значно важливіше, щоб дитина гармонійно розвивалася і робила те, що їй до душі. Школа має бути місцем життя дитини, де вона зможе отримати все необхідне для дорослого життя. Місія вчителя – дати отримати життєвий шанс. Адже кваліфікований робітник, що якісно працює своїми руками і приносить користь суспільству через фізичну працю, не менш важливий для держави, ніж той же вчитель. Головне, щоб це було покликанням. Тільки той, хто займається улюбленою справою створює якісний продукт, інтелектуальний чи матеріальний, справді працює на суспільство, не є його баластом.
- І наостанок, Наталіє Анатоліївно, скажіть кілька слів про нові технології в навчальному процесі, методики, пріоритети.
- Світ змінюється, змінюються технології та методи викладання. Добре, що найголовніша мета в освіті на сьогодні – поставити у центр системи освіти того, заради кого вона існує.
У всіх на вустах термін «процес навчання» у новому форматі: цікавий, творчий, практичний. З-поміж пунктів ст.54 Закону України «Про освіту» виділені права вчителя на академічну свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання. Головне, щоб всі підходи відповідали Стандарту ос-віти.
Із власного досвіду скажу те, в чому переконана: аби бути успішним у вчителюванні, треба любити дітей, а якщо ти їх любиш – шукатимеш можливості викладати цікавіше, робити щось ще краще. Зміни на краще, передусім, залежать від ідей і від людей. Всі мають жити в мирі, радіти життю й бути впевненими у стабільному європейському «завтра».
- Ну що ж, ці слова будуть хорошим завершенням нашої розмови, за яку я Вам щиро вдячний. Бажаю Вам успішної діяльності на цій, поки що ще новій для Вас посаді, і нових звершень.
Спілкувався Анатолій РЯБОКОНЬ.
