Патріотичне виховання
У Володимирівській ЗШ відбулася презентація поетичної збірки О. Бережного «Стежиною Шевченка»
Поезія — свобода серця…
Іван Світличний
Мішель де Монтень в свій час сказав: «Поезії, й тільки поезії, має належати в мистецтві мовлення першість. Це — споконвічна мова богів…».
22 листопада в стінах Володимирівської загальноосвітньої школи відбулася презентація чергової поетичної збірки Олександр Бережного «Стежиною Шевченка»
Перша збірка поезії О. Бережного «Дівчина – калина» вийшла в світ у 2015 році. А ще через рік ми мали честь познайомитися із наступною збіркою поета «Вогонь в душі». Обидві збірки стали лауреатами Одеського загальнонаціонального конкурсу-фестивалю «Українська мова-мова єднання» 2016 та 2017 років під егідою Національної спілки журналістів України та Причорноморської академії мовних технологій та комунікації етносів.
Загадкою для нас є життєва енергія поета, така дивовижна легкість авторського письма. Завзятість пана Олександра захоплює. Все він робить з такою одержимою любов”ю до книги, яка сьогодні є майже легендою.
«Стежиною Шевченка» - така назва третьої поетичної збірки О. Бережного. Автор намагається проникнути в таїну душі людини, шукаючи там багату гамму почуттів, які кристалізуються в світле й чисте, мов кришталь, поетичне слово. А ще він просто талановита людина. І все ж саме поезія якнайповніше розкриває особливості погляду письменника, допомагає глибше заглянути в його думки.
Дорогами Шевченка-ніколи не пройти,
Бо в світі тих доріг-нікому не знайти.
Та все ж у його віршах для себе їх знайду.
Стежиною Шевченка в віршах своїх піду.
«Стежиною Шевченка»
Про свою третю збірку поет в передмові сказав: «Це буде своєрідне продовження перших двох книг, книг-роздумів, переживань, в які я вклав усе, що в мене було: мрії, бажання, натхнення... Нехай мої книги несуть лише добро в навколишній світ. Коли щось не так, прошу вибачити. Це мої думки, роздуми, які спинити неможливо. Єдине, що залишається, швиденько записувати в зошит та доносити до вас, шановні мої друзі, у віршах. А які вони - хороші чи не дуже, судити ВАМ».
На нашу думку, краще ніж автор про своє «дитя» ніхто не скаже. Тож презентація книги О. Бережного «Стежиною Шевченка» відбулася як своєрідні мандри розділами збірки ...
Найяскравішими у творах поета є образи рідного краю, саду, материнської хати, за допомогою яких автор прагне ствердити ідеали добра і краси, гуманності і благородства, любові до рідної землі, до тих місць, де народився - до рідного села.
Дорога починається з любові,
Де мама й тато, завжди у основі.
І кожен розпочне її з нуля,
Життя дорога - то твоя й моя.
«Світ моїх доріг»
Садок вишневий коло хати,
Та мама й тато молоді.
І ми, маленькі, спішим гратись,
Й толочим ноги по росі.
«Садок вишневий коло хати…»
Кожен вірш Олександра Григоровича - витвір мистецтва. Та золоту сторінку творчості становить духовна поезія. Поет запрошує нас у храм долі, щоб обрати праведну дорогу. Рядки віршів вказують на істинний шлях, щоб не змарнувати дорогоцінне життя.
Від долі своєї утекти не можна,
Хоч як ти не хочеш і куди б не біг.
Життя твоє буде, вір, напівпорожнє,
Не тікай від долі, не бий своїх ніг.
«Бог і доля»
У кожного своя дорога,
А до Бога у всіх одна.
І починається вона з порогу,
З колиски, від твого Різдва.
«Одна дорога у нас до Бога.»
Поезія О. Бережного - то голос народу, голос українців ХХІ століття. Наша країна переживає важкі часи, тому патріотичні вірші сьогодні актуальні та пророчі. Вони знову пробуджують українську націю, спонукають до боротьби, справедливості та волі. Його поезії сяють новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.
На чорній землі червоний вогонь
Усе навкруги випікає.
А жовте колосся сотнями стиглих долонь
З ним б’ється і вже не тікає.
«Одне зерня»
Прийшла війна, і небо жовто-синє
Біди круки заполонили вщерть.
А нам казали-ми єдині,
І душі наші меляться, мов дерть.
«Прийшла біда…»
Поети... Поети… Життя вас не щадило, вас часто закидали камінням ненависті, але ви вривалися в оточуючий світ і несли своєю творчістю життєстверджуючі ідеали Добра, Кохання, Вірності, Справедливості. А скільки страждали, мучились, коли не вдавалося докричатись до глибин душі, довести свою правду.
Безсмертне слово поета: воно «пробиває граніт…». З кожним прочитаним рядочком ми починаємо відчувати, що поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і, водночас, велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба.
Намалюйте мене ви живим,
Щоб кожен раз з небес себе бачив,
Серед вас я такий молодий,
І матуся моя - ні, не плаче.
«Намалюйте мене молодим…»
Моя душа вже давно там…
А тіло Бог не відпускає.
Я все хожу молитись в храм,
Й за мене хтось там знов стріляє…
«Моя душа вже давно там…»
Непрочитана книжка – це просто стосик задрукованого паперу. І тільки в голові читача вона перетворюється на твір мистецтва. Нашому ж гостю не варто хвилюватися. З кожною новою поетичною збіркою його талант бере у полон все більше і більше читачів. Серед них - велика кількість учнів нашої школи. У творах Бережного – трагедії і щастя, надія і зневіра, любов і ненависть, війна і мир переплелися як в житті. Читач плаче і сміється, мріє, будуючи повітряні палаци, і занурюється у повсякденність... Тому такі твори подобаються дітям і дорослим.
Морозець перебіг, пішов інших лякати,
І сонця промінчик на землю упав.
А дощ тут як тут: зненацька з-за хати
Налетів, промочив, усіх в хати загнав.
«Осінній дощ»
«Нічого не народжується з нічого». І ми знаємо, що натхнення пан Олександр черпає на своїй малій батьківщині. Саме про Жовті Води розповідається у багатьох його творах. На цьому маленькому клаптику землі відбуваються найбільші драми, які він намагається описати.
Народилося в походах славне місто на землі,
Все тут є в нас від природи, діти тут живуть мої.
Наше місто, наша слава, наш росток свободи,
Край козацький і шахтарський - славні Жовті Води.
Всі дороги ведуть в Рим, мої - в Жовті Води,
Гени волі і добра у нас від природи,
Першу битву із Богданом за свою свободу
Тут ми виграли блискуче - пригадай, народе...
«Жовті Води»
Діти з трепетом читали вірші з нової збірки поета, їх голоси темтіли, а очі присутніх – зволожували сльози... С.Черкас, Ю.Георгіца, Д.Копєйко, Я. Цендра, Н. Школярова, М.Войтко, Ю. Маркевічус, А.Ясинський, С. Іщенко, О. Маркевічус, Д. Цендра і Т. Шеляг чудово декламували поезії автора збірки.
У нашій літературі не так багато поетів, у яких кожне слово звучить, як пісня. Доторкнися до нього душею – і воно поведе тебе у дивний світ глибоких роздумів і почуттів. На слова віршів поета написано вже чимало пісень... Тому і не дивно, що поряд із поезією звучали і чудові мелодії. Ірина Іщенко презентувала присутнім нову пісню (слова О.Бережного, музика Л. Яненка та М. Дідика) «Мама». Її дивовижний голос переливався, тривожив душу і заглядав в найпотаємніші куточки душі, тремтів і плакав...
Цього року Олександр Григорович не просто порадував шкільну юнь своїми новими творами і дарунками збірок... На презентацію збірки «Стежиною Шевченка» до Володимирівки пан Олександр запросив свого доброго друга – представника Регіональної спілки письменників Придніпров’я, представника Міжрегіональної спілки письменників України М.В.Олексієнка. Запальний гумор Миколи Васильовича вразив усіх присутніх. Поет пообіцяв знову приїхати до нашої школи та презентувати свої поетичні доробки.
У житті все починається з чогось: річечка зі струмочка, дерево із коріння. Так і в поезії. Багато славних імен хочеться назвати: Т. Шевченко, Леся Українка, І.Франко, Л.Костенко, В. Стус… Вони увійшли в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожен знаходить у них щось своє, близьке та зрозуміле. Так, у кожного із нас є свій улюблений поет. Ми вдячні долі, що звела нас із такою неординарною людиною, яка вкотре полонила наші душі вогнем свого таланту. Віримо, що Олександр Григорович і надалі радуватиме нас своїми поетичними збірками.
Неля Дудник, вчитель історії Володимирівської ЗШ
