Днями в Петровому відбулася зустріч активу Петрівської районної організації Радикальної партії Олега Ляшка, представників територіальних громад та громадськості району з народним депутатом України від Радикальної партії Дмитром Ліньком. Модератором заходу стала Петрівський селищний голова Світлана Тилик, а участь в ньому взяли заступник керівника обласної організації Радикальної партії Сергій Бойко і гості з Компаніївки: заступник голови Компаніївської селищної ради Роман Снєсарь, секретар селищної ради Юрій Панасюк, депутат селищної ради Олеся Дончук та ще кілька активістів – членів ініціативної групи зі створення Компаніївської об’єднаної територіальної громади.

Такий склад «десанту» на Петрівщину – не випадковий, бо захід був присвячений темі децентралізації – створення об’єднаних територіальних громад. Компаніївська громада перебуває на завершальному етапі цього процесу, тож члени ініціативної групи зі створення об’єднаної громади прибули, аби поділитися своїм досвідом.

Це підкреслила і С.Тилик, відкриваючи захід. Вона зазначила, що варто познайомитися з досвідом тих, хто вже пройшов цей шлях, взяти з цього досвіду найкраще, врахувати помилки і «підводні камені». Процес об’єднання громад незворотній, його не вдасться уникнути нікому, тож варто зробити все можливе, аби він пройшов спокійно і якомога безболісніше.

Д.Лінько підтвердив, що об’єднання громад відбудеться неминуче. Поки що цей процес носить добровільний характер, але після завершення терміну, відведеного на добровільне об’єднання, воно буде проведене примусово. Децентралізація є складовою частиною програми глибокого реформування держави.

Об’єднані громади отримують багато прав, але на них покладається і багато обов’язків. Є випадки того, що керівництво деяких об’єднаних громад не до кінця це зрозуміло, швидко розбазарило чималі кошти, які опинилися у їхньому розпорядженні, в результаті чого громади стали, фактично, банкрутами. Тому багато залежить від того, хто буде обраний в депутати, керівництво громад, адже громади повинні утримувати об’єкти соціальної сфери, дбати про налагодження нормальної життєдіяльності.

Р.Снєсарь розповів, як розпочався і проходив процес створення об’єднаної Компаніївської громади.

В перспективному плані Кабінету Міністрів було передбачено створити одну об’єднану громаду, до складу якої увійшли б всі територіальні громади району, який налічує близько 15 тисяч населення, 16 сільських і одну селищну раду. Але більшість сільських голів не пристали на цю пропозицію, тож вирішили об’єднатися лише Компаніївська селищна і Голубієвицька сільська ради. Цей процес затягнувся, довго тривала юридична перевірка документів, які були направлені в Київ. Допомагали пришвидшити процес Кіровоградський обласний центр розвитку самоврядування, а також Радикальна партія Олега Ляшка. Нарешті, майже через рік, 29 жовтня поточного року пройшли вибори депутатів і керівника об’єднаної громади. Поки що ще не всі процедури завершені, але компаніївці сповнені ентузіазму і переконані, що все буде добре.

Ю.Панасюк підтвердив, що у людей є побоювання змін, адже вже не раз їх дурили, в тому числі і держава. Тому часто можна зустрітися зі скептичним, а то і негативним ставленням до децентралізації. Ряд посадових осіб бояться втратити свої посади, тому розповсюджують чутки, що села на периферії громад залишаться без шкіл, медичного обслуговування тощо. Крім того, ще домінує психологія патерналізму, вироблена за багато десятиліть радянської влади: «Не висовуйся, не лізь не в свою справу, бо про тебе повинна дбати держава». Тому потрібно наполегливо працювати, аби змінити цю психологію, щоб люди зрозуміли, що головною метою процесу децентралізації є по-ліпшення життя.

Одним з плюсів об’єднання є те, що фінанси громади зосереджені в одних руках, а не розпорошені по різних відомствах, як зараз. Тому слід прискіпливо рахувати кошти, щоб ефективно їх використовувати.

Зупинившись на проблемі створення опорних шкіл, Юрій Іванович зауважив, що, дійсно, неможливо в кожному невеликому селі, де обмаль дітей, утримувати середню школу. Школа початкової ланки повинна бути, але опорна школа, в якій діти будуть отримувати закінчену середню освіту, повинна бути такою, щоб батьки зрозуміли, що альтернативи їй немає, бо тут найкращі умови для отримання знань і розвитку дитини, створені чудові побутові умови для навчання.

Доцільність об’єднання підтвердила і О.Дончук, яка сказала, що їхнє невелике село тільки виграло. Взаємовідносини з об’єднаною громадою, в якій їхню територію представляють двоє депутатів (пропорційно кількості населення, прозорі і прості. Знайдена можливість зберегти робочі місця для колишніх працівників сільради.

Д.Лінько, який в процесі обговорення знову взяв слово, зазначив, що дискусія говорить про вирішення тактичних питань, пов’язаних з процесом децентралізації, законодавці ж думають про стратегію подальшого розвитку держави. Дійсно, слід подолати острах людей, роз’яснювати їм, що причиною цієї реформи є урбанізація, тому потрібні зміни в адмініструванні всіх галузей народного господарства. Медична реформа також, до речі, стикається з величезним спротивом, в першу чергу самих медичних працівників, зокрема керівників лікувальних закладів.

- Ви, звичайно, не можете передбачити, які ще можуть виникнути проблеми. Але перемагає той, хто проявляє ініціативу і наполегливість. Якщо ж хтось так і буде вичікувати, проявляти бездіяльність і не приєднається до жодної громади, то потрапить під примусове приєднання, – переконаний народний депутат.

С.Бойко зауважив, що за взірець об’єднання громад наводять Польщу, в якій вже побувала велика кількість представників органів влади і громадськості з України. Але й там не все так просто, бо подекуди є і негативні приклади. Та показують, як правило, Щецинську гміну, яка, дійсно, є дуже успішною, чи не найкращою в Польщі. Тому слід вивчати як позитивний, так і негативний досвід. Але об’єднуватися в будь-якому разі доведеться, іншого шляху немає. Слід, зокрема, прискіпливо обрахувати індекс спроможності об’єднаної громади, передбачити програми, на реалі-зацію яких можна залучити кошти як державні, так і різноманітних фондів, спонсорів. Він навів також багато прикладів успішного об’єднання як в нашій області, так і в інших, з яким можна ознайомитися.

Лунало під час обговорення і чимало запитань, на які поки що важко знайти відповіді. С.Тилик, зокрема, нагадала, що в минулому, під час будівництва об’єктів соціальної сфери, панувала гігантоманія – будувалися великі школи і Будинки культури, інші заклади, які нині надзвичайно складно утримувати. Що робити, наприклад, з луганськими сільським Будинком культури – справжнім палацом, чи школою, яка тепер повинна стати філією опорної?

Серед позитивних моментів, які були озвучені під час дискусії, є твердження, що не обов’язково в кожній об’єд-наній громаді будувати свою лікарню чи створювати орган управління освітою, медициною, культурою. Громада може підписати угоду з тією ж центральною районною лікарнею чи відділом освіти про спільне утримання і обслуговування. Це стосується, очевидно, і всіх інших нинішніх районних служб і установ.

Отже, які висновки можна зробити після почутого на заході?

Об’єднуватися громадам доведеться неминуче, якщо не добровільно, то примусово. Чому держава йде на цю реформу? Тому, що ми ще й досі перебуваємо в рамках старої радянської системи управління і адміністративного по-ділу, яка не відповідає реаліям життя.

Урбанізація, яка не може оминути жодну розвинену країну, а тим більше Україну – головна причина реформування. В усьому світі вже давно в сільському господарстві задіяно не більше 5% населення, тоді як в СРСР було до 40% селян. Нині їхня кількість стрімко зменшується, адже через запровадження новітніх технологій і техніки на селі вже не потрібна така кількість робочих рук, як раніше. Що-правда, на державному рівні чомусь ніхто ще й досі не за-пропонував концепцію глибокого реформування економіки, аби створити нові виробництва і робочі місця для людей, які вже виявилися непотрібними на селі. Тому і немає довіри до реформ, які намагається запровадити нинішня влада. Тим більше, враховуючи те, що ми ж уже були свідками не однієї розрекламованої реформи, які з тріском провалилися, не давши людям нічого, крім погіршення життя. Тож поки що важко спрогнозувати і те, чим закінчиться децентралізація, бо недаремно кажуть, що велике бачиться на відстані. Напевне, і реальні результати децентралізації видно буде через кілька років, якщо, звичайно, до того часу влада в Україні знову кардинально не зміниться (до чого ми вже звикли і що, чесно кажучи, виглядає цілком імовірно), і ця реформа не буде просто забута.

Анатолій РЯБОКОНЬ.

На знімках: виступає Д.Лінько; С.Бойко: «Об’єднання неминуче!»; учасники зібрання.