Незадовго до новорічних свят громадськість Петрівщини зазнала тяжкої втрати.
На 96-му році пішов з життя активний член районної організації ветеранів України, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні Копійка Іван Романович.
Народився Іван Романович 28 лютого 1921 року в селищі Петровому.
У жовтні 1943 року був призваний до лав Радянської Армії. З жовтня 1943 року по січень 1944 року проходив службу в 270-му стрілецькому полку автоматником, а з січня 1944 по липень 1945 року в 599-му стрілецькому полку 41 стрілецької бригади - розвідником. У липні 1945 року був призначений заступником командира взводу розвідки. Службу закінчив у серпні 1946 року. Під час визволення Кіровограда Іван Романович зазнав свого першого важкого поранення. Через три місяці лікування був направлений до Прибалтики, де служив розвідником. Про героїзм воїна свідчить його нагороди. За визволення міст Шауляй, Каунас, Лібава був нагороджений трьома медалями «За відвагу», а орден Червоної Зірки отримав за визволення Східної Прусії.
Після звільнення з армії повернувся до рідного селища. Невдовзі переїхав до села Петрівського, де працював трактористом, комбайнером, а згодом - спеціалістом по ремонтну паливних насосів. І хоча міг піти на пенсію ще у 80-х роках, продовжував працювати аж до 2000 року, тож загальний трудовий стаж його роботи становить 64 роки. Працював не задля заробітку, а тому, що не уявляв себе без роботи, без почуття бути необхідним сільським трударям. Без тільки йому присутнього вміння лагодити насоси, техніка не довго служила б.
Батьківщина високо оцінила заслуги Івана Романовича. За мужність та героїзм, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни та праці, він, крім названих вище, був ще нагороджений: орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом „За мужність”, медалями «За перемогу над Німеччиною», медалями Жукова, „Захиснику Вітчизни”. „Ветеран праці” та багатьма іншими.
Неодноразово відзначався грамотами та подяками ра-йонного та обласного рівнів, а також відомчими нагородами Міністерства сільського господарства.
Іван Романович любив активне життя. Його неодноразово запрошували на зустрічі з молоддю. До нього часто зверталися люди, одні - за мудрою порадою, інші - просто поспілкуватись з приємною, щедрою на добро людиною.
Весь час по життю Івана Романовича супроводжувала дружина Ольга Пилипівна (нині покійна), яка завжди була його самим вірним другом та надійним тилом. Разом вони виховали двох синів (на жаль, уже теж покійних), які подарували їм шістьох онуків та дванадцятеро правнуків, з якими він дуже любив бавитись.
Невблаганна хвороба зробила свою чорну справу.
30 грудня 2016 року перестало битися серце цієї мужньої людини.
Члени районної організації ветеранів України глибоко сумують з приводу смерті Івана Романовича. Висловлюємо щире співчуття близьким, рідним та друзям покійного. Світла пам’ять про Івана Романовича назавжди збережеться в серцях всіх, хто його знав.
Районна організація ветеранів України.
