Спортивні новини
Минулого тижня «Інгулець» знову порадував своїх прихильників, у чергових двох іграх здобувши стовідсотковий переможний результат та ще на пару кроків наблизившись до здійснення своєї мрії – завоювання з одного з призових місць чемпіонату, що дасть можливість позмагатися за путівку до Прем’єр-ліги. Власне, тепер, коли ми лише на 2 очки відстаємо від лідера першості – команди «Арсенал-Київ», навіть чемпіонство у Першій лізі видається не таким уже й примарним. Хоча, з огляду на суперників, з якими киянам доведеться зіграти заключні матчі чемпіонату, здається, що більше очкових втрат вони не зазнають. Втім, футбол – гра не завжди прогнозована, тож слід бути готовим до будь-яких сюрпризів.
Дякувати Богу, «Інгулець» на минулому тижні радував нас лише приємними сюрпризами. Так переконливою перевагою і цілком логічною перемогою наших хлопців завершилася гра в Харкові, де опонентами «Інгульця» виступали ще донедавна також претенденти на призові місця, які, однак, зазнали неочікуваних очкових втрат у весняній частині чемпіонату і таким чином серйозно ускладнили свої турнірні перспективи, футболісти тамтешнього «Геліоса». Харків’яни змогли протистояти стрімким і дошкульним атакам «Інгульця» лише в першому таймі. А вже на початку другого територіальна й ігрова перевага «Інгульця» втілилася в результат: спочатку найкращий бомбардир ліги Олександр Акименко майстерно «замкнув» навісну передачу В’ячеслава Піднебенного, відкривши рахунок у грі. А ще трохи більше, ніж за 10 хвилин, тому ж Акименкові на цей раз уже з протилежного флангу уміло асистував Денис Балан, і знову удар нашого форварда досяг мети. Таким чином 2:0 – важлива виїзна перемога «Інгульця», і наші шанси на медалі не просто зберігаються, а стають уже цілком реальними.
А от домашня гра з «Волинню» виявилася значно складнішою і затятішою, хоча, на відміну від «Геліоса», «Волинь» сьогодні вирішує принципово інше завдання: як би зберегти за собою місце в Першій лізі, покинувши таку неприємну і незатишну для кожного клубу сходинку в «зоні вильоту».
«Інгулець» начебто й володів ігровою та територіальною перевагою увесь час, але забити вдалося лише одного разу: на самому початку другого тайму захисник «Волині», до речі, - колишній гравець нашої команди ( ще того періоду, коли вона називалася ФК «Агрофірма «П’ятихатська») Олександр Сафонов, перериваючи прострільну передачу Владислава Клименка, раптом вирішив у межах власного штрафного майданчика зіграти «у волейбол». На що арбітр гри цілком справедливо вказав на одинадцятиметрову позначку. І знову Олександр Акименко пробив невідпорно, забивши свій уже 25- й гол у чемпіонаті і впритул наблизившись до абсолютного бомбардирського рекорду Першої ліги, встановленого Сергієм Чуйченком в сезоні ще 1993 – 94 років у складі олександрійської «Поліграфтехніки». Тож заслужену складну перемогу «Інгульця» з рахунком 1:0 прихильники нашої команди вітали щедрими оплесками і схвальними словами на адресу футболістів. На жаль, позитивні враження від перемоги виявилися трохи приправленими гіркотою від того, як вона подавалася на футбольних сайтах. Ось, приміром, заголовок у мате-ріалі про матч на одному з провідних футбольних сайтів «UA. Футбол»: «Пенальті приносить «Інгульцеві» перемогу над «Волинню». Відчуваєте присмак сказаного? Не наполегливі майстерні дії команди, не закономірний результат постійних гострих атакувальних дій, а саме «пенальті», що, власне, можна оцінити, як констатацію досить сумнівного рішення арбітра. Бо і в самому тексті звіту знаходимо такі рядки: «…рефері знайшов «точку» (четверту за п’ять останніх ігор) за гру Сафонова в своєму штрафному майданчику чи то рукою, чи то плечем…Ось так ось: «чи то рукою, чи плечем»! Тобто автор звіту «не побачив», чи було насправді порушення, чи ні? Питається, а для кого ж тоді існують відеоповтори? Якщо не встиг розгледіти під час самої гри – «прокрути» трансляцію кілька разів, можна й в уповільненому темпі, покадрово. А якщо тобі не має часу переглядати відео, чому ти берешся писати звіт, нав’язуючи власні підозри усій футбольній громадськості? І ось уже під вказаним матеріалом активізувалися так звані форумні «експерти», в даному разі доречно їх назвати «іксперди», зокрема, з чернігівською пропискою, які заволали про куплений «Інгульцем» увесь суддівський корпус, включно з Федерацією футболу, про те, що «м’яч взагалі влучив чи то в груди, чи то в плече», та іншу подібну маячню. Причому, навіть не береться до уваги, що, «влучивши в груди», м’яч не може відлетіти за спину гравцеві: зрештою – не пробив же він Сафонова наскрізь? Та й «груди», якщо сприйняти за правду сказане цими коментаторами, у Сафонова мають закінчуватися десь нижче ліктя. Тим більше, що на відео досить чітко видно, що м’яч не просто влучив, а захисник відбивав його оцією своєю п’ятипалою «груддю». Свідомо він це зробив чи інстинктивно – це вже інше питання. Але питання, в першу чергу, саме до нього, а не до арбітра чи до гравців команди-суперниці.
Зрештою, мені здається, «Інгулець» сам має ініціювати звернення до ФФУ та ПФЛ з проханням дати справжню експертну оцінку по кожному з епізодів, де були призначені пенальті, і, в разі підтвердження правильності прийнятих арбітром рішень, вимагати публічного вибачення авторів подібних «звітів» чи й взагалі відсторонення їх від діяльності, в якій вони виявляють чи то упередженість, чи то кричущу некомпетентність. Адже подібні «звіти» є не чим іншим, як спробою тиску на арбітраж, психологічно наштовхуючи арбітрів на те, щоб в подальших поєдинках з «Інгульцем» вони уже просто «не помічали» ні «волейболу», ні прийомів реслінгу, які застосовуватимуться проти наших швидкісних і нестримних гравців атаки в таких випадках, коли в законний спосіб їх зупинити буде неможливо.
Можна, щоправда, до цієї ситуації поставитися й за принципом давньої народної мудрості: «Собаки гавкають – вітер носить», просто не звертаючи уваги на всю оцю неспортивну істерію, яка, очевидно, є проявом слабкості опонентів. Втім, усі оці питання мають вирішувати менеджери клубу. Футболістам же слід не зважати на подібні речі, а якомога серйозніше налаштовуватися на наступний поєдинок – напевне, найсерйозніший і найвідповідальніший у весняній частині чемпіонату, від результату якого може достроково вирішитися уже чимало питань поточної першості. Нагадаємо, наступний наш суперник ФК «Полтава» - єдиний клуб, який завдав нам поразки у першому колі на нашому полі з рахунком 2:1.
І хоч у тому матчі ми начебто й атакували більше, й без помилок арбітра на користь гостей не обійшлося, але, як мовиться, усі оці емоції забуваються, а результат, відображений в статистичних даних, залишається. Тож мусимо тепер реабілітуватися за ту прикру поразку. На минулому тижні після цілої низки поразок, зрештою, спромігся узяти очко й «Інгулець - 2», зігравши унічию з рахунком 1:1 з горностаївським «Миром». Що цікаво, автором обох голів у цій грі став один футболіст – на 22-й хвилині гри красивим ударом головою м’яч у ворота горностаївців забив Микола Оксенюк. А на 82-й хвилині, майже так же красиво, вже «зрізав» його у власні ворота. Тож набравши 13 очок «Інгулець - 2» продовжує перебувати на передос-танній сходинці турнірної таблиці Другої ліги в групі «Б».
А от хто також знову порадував минулого тижня – так це юні футболісти дитячої футбольної школи «Інгульця». У попередньому номері районки ми розповідали, що в зональних змаганнях першості області переможцями стали вихованці «Інгульця» 2005 року народження. І ось минулого тижня успіх своїх старших партнерів повторили їх на рік молодші товариші – футболісти 2006 року народження. І знову «інгульчата», які захищали кольори нашого району, здобули в чотирьох іграх чотири перемоги з загальним рахунком 6:2 та здолавши почергово юних суперників зі Знам’янського району – 1:0, Олександрівського району – 3:2, Онуфріївського району -1:0 та Олександрійського району також 1:0. Тож тепер і ця команда, як і їх на рік старші товариші, поїде на фінальний етап змагань, який і визначить найсильніші дитячі команди Кіровоградщини.
P.S. Уже після того, як цей матеріал був готовий для верстки, на згадуваному вже сайті «UA Футбол» з’явилося повідомлення, в якому президент нашого клубу Олександр Поворознюк також висловлює позицію, яка є продовженням теми, згаданої в щойно написаній статті. Тож його ми також пропонуємо вашій увазі.
Поворознюк: «Моя совість чиста, я ніколи не працював з арбітрами»
Одразу після матчу 29-го туру з «Волинню», у якому »Інгулець» здобув мінімальну перемогу завдяки пенальті, до президента клубу Олександра Поворознюка почали надходити неприємні закиди, у тому числі й від керівництва луцького клубу, щодо роботи з арбітрами. Той з відповіддю не забарився:
«Усі знають, що я ніколи не «мотивував» арбітрів, - говорить Олександр Григорович. – Усі й так знають, в тому числі й самі арбітри, чим саме я можу їх простимулювати… До речі, через це в мене конфлікт із Комітетом арбітрів ФФУ.
Тим дивніше, що заявили мені представники «Волині» після вчорашнього матчу 29-го туру, які підозрюють мене та тренерський штаб команди у змові з арбітрами. Саме цим, а не майстерністю наших футболістів, вони аргументують ті 13 пенальті, які ми били в цьому сезоні.
Скажу, що ми битимемо ще більше пенальті, якщо захисники суперника гратимуть не за правилами у своїй штрафній. Подивіться, хто у нас заробив майже всі пенальті. Це Олександр Акименко, якого суперники не можуть зупинити без порушення. Зверніть увагу: жодного разу після матчів, у яких ми забивали з пенальті, з боку суперників не подавалося протестів і не було гучних заяв у ЗМІ.
Якщо так, то чому гарячі голови не говорять про те, що ми купуємо захисників суперника, які грубо грають в штрафній проти нашого найкращого форварда? Але ж на це також може скидатися.
Хочу попросити у вболівальників: перш ніж заявляти на форумах про те, що «Інгулець» незаслужено отримує право на пробиття пенальті, придивіться до кожного такого моменту.
Я часто критикую Комітет арбітрів ФФУ, але це конструктивна критика, і комітет робить свою справу. Якби ар-бітри помилялися на нашу користь, то відбували б дискваліфікацію за свої помилки. Однак поки про це ніхто не може сказати.
Чесно кажучи, я пишаюся першою командою «Інгульця», я пишаюся тренерським штабом, який дуже грамотно і кваліфіковано працює з футболістами. Якщо хтось скаже, що ми поступаємося комусь за класом, то таку людину я назву некомпетентним невігласом.
Наразі ми є справжньою силою у Першій лізі, про це свідчить той факт, що вже чотири матчі поспіль не пропускаємо, а взагалі це сталося лише одного разу цієї весни, коли програли «Оболоні-Бровар». Утім, у тому матчі нас супроводжував дикий нефарт.
Хочу заявити: якщо хтось доведе, що клуб «Інгулець» так чи інакше співпрацює з арбітрами, я готовий вибачитися перед кожним уболівальником. Кожен працівник клубу знає, що за так звану роботу з арбітрами я відірву голову.
Тому я прошу з повагою ставитися до нашої команди, яка дуже багато працює, жертвує своїми родинами, віддає своє здоров“я заради того, щоб радувати своїх уболівальників. Заради того, щоб намагатися зробити наш футбол кращим і популярнішим у нашій країні. Моя совість чиста, я ніколи не працював і не збираюся працювати з арбітрами. Для мене честь і повага у футболі – не просто слова!
Якщо хтось має іншу інформацію, якщо хтось готовий довести протилежне, то будь-ласка. Відкритий для діалогу.
Мій телефон 067 377 77 77 Олександр Григорович Поворознюк», - сказав функціонер.
І ось ще одна новина, яка стала відомою на час верстки цього номера, через що довелося переробляти уже зверстані сторінки. Однак і залишити цю новину поза увагою ми не можемо. Так от, в заключному матчі 29 туру в Миколаєві місцевий МФК «Миколаїв» несподівано переграв ФК «Полтава», поступаючись по ходу гри з рахунком 0:1 та ще й отримавши пенальті ( другий за рахунком у цій грі!) у власні ворота. Однак полтавчани реалізувати його не зуміли, а за 10 хвилин до кінця гри ситуація повернулася з ніг на голову: футболісти «Миколаєва» не лише зуміли зрівняти рахунок, а й забили переможний м’яч. Отож підсумок зустрічі 2:1 на користь «Миколаєва», а це значить, що наш «Інгулець» виходить на чисте друге місце! Тож привітаємо з цим успіхом гравців команди та усіх її прихильників, проте зазначимо, що розслаблятися зарано: до кінця чемпіонату залишилося ще п’ять турів і, безумовно, найвідповідальнішою є вже наступна гра в Полтаві. Відтак бажаємо нашим хлопцям удачі і хорошого результату.
Володимир Кіфенко.
