Від щирого серця хочу привітати з Новим Роком і Різдвом Христовим наших славних воїнів, тих, завдяки кому в цей непростий час ми все ж не чуємо вибухів мін та снарядів, не вдивляємося з острахом у небесну блакить, хоча й виснажують морально безкінечні новини про загибель чи про каліцтво наших захисників.

Тож, бажаю вам, дорогі наші воїни, щастя, здоров’я, сімейного благополуччя, удачі у вашій нелегкій службі по захисту своєї Батьківщини! Нехай вас оминають ворожі кулі, нехай вас люблять і дочекаються ваші рідні – мами, дружини, діти, а молодих бійців – їх наречені. Нехай вам сонечко світить ясне і світла зоря – на щастя, на здоров’я, й на довгі літа. Прошу вас уклінно: бережіть нашу Україну і себе обов’язково, бо ви їй дуже потрібні – і не лише для захисту, а й для мирної, творчої праці. Господь обов’язково побачить і оцінить усі ваші зусилля, і дорогу в життя укаже – на щастя і довгі літа! Нехай вам Бог допомагає, щоб якнайскоріше закінчилася вже війна і ви скоріше повернулися до своїх родин – здоровими і неушкодженими. Доземний вам уклін, спасибі вам за те, що ви є, мої дорогі.

Я теж хотіла б бути вам корисною, адже колись, майже сорок п’ять років, пропрацювала медсестрою в Центральній районній лікарні. Та, на жаль, літа (мені вже 92 роки) і стан здоров’я (після того, як поламала ногу, вже 13 років живу на інвалідному візку) не дозволяють зробити усе, що хотілося б.

І все ж, у ці різдвяні дні, коли наші волонтери та усі люди доброї волі готують бійцям святкові подарунки, я теж долучилася до цієї благородної справи, і самотужки плету килимки – сподіваюся, вони стануть в пригоді і водіям, і екіпажам бойової техніки, та й взагалі допоможуть усім хоч трохи зробити комфортнішим суворий солдатський побут.

З любов’ю і глибокою повагою Мотя Ковтун, пенсіонерка смт Петрове.