Ніч. Її красу не можливо описати словами. Це гарне світло ліхтарів, що падало то на гучні вулиці міста Токіо, то на його опустілі житлові квартали. А нічне небо – це перлина всієї вистави, яку приготувала нам пані Ніч. Якщо підняти голову вгору, то можна побачити блиск, немов діамантів, зірок, які приховують не менше таємниць, ніж дно великого океану.

Як відомо, є дванадцять знаків зодіаку, та моя історія повідає вам, як з’явився тринадцятий знак. Ці події починаються в 791 році до нашої ери в чарівному світі магії.

Якось на горі Куроко, що знаходилася в країні Фіор, почала лунати заворожлива пісня «Омнія, Стела, Рекс-Прає». І повторювалася вона кожну ніч. Неподалік, у місті під горою, жив лікар Зак. До нього приходили із усіх куточків Фіору, аби вилікувати свої хвороби. Адже він міг вилікувати навіть безнадійно хвору людину, ще й грошей у людей не брав.

Пішов лікар якось вночі за рідкісною рослиною, яка лікувала від страшної хвороби, за магнолією. Та шлях до неї був не простий, довелося подолати річку, що протікала через всю гору Куроко, густі дрімучі ліси та навіть лід і сніг. Аж потім тільки він дістався до озера на самій вершині гори. Це озеро називалося «Казка», тому що приховувало в собі скільки таємниць, і невідомо було, що за звірі там мешкають, бо, крім відважного лікаря, туди ніхто не ходив. Але тільки в тій чарівній місцині росла магнолія, її пелюстки нагадували крила феї, такі ніжні та тоненькі, здавалося, що зараз змахне ними і полетить. Розпускала вона свій бутон лише вночі, освітлюючи поверхню озера гарним сяйвом, як зірки небо. Тільки хотів Зак зірвати квітку, як почув заворожливу пісню:

- Омнія, Стела, Рекс-Прає.

Пішов лікар, мов заворожений, до місця, звідки лунали дивовижні слова. І привела пісня його до печери, в яку падало місячне сяйво. Під ним лежала велика змія, що вбирала в себе силу господаря неба, і співала. Підійшов до неї чоловік та й запитав:

- Здрастуй. Що ти тут робиш?

- Жалюгідна людино, як ти смієш говорити до Богині горя, ненависті та розрухи, ім’я якої Темрява?

- Прошу вибачення за мою грубість, шановна Темряво.

- Ти хто такий, що тобі тут треба?

- Я лікар, прийшов по цілющу квітку магнолію.

- Невдячні люди теж колись ходили до мене лікуватись, – мовила змія, – та образили мене, забули все добро, що я для них зробила. Тепер на них чекає розплата, тож скоро зникне весь рід людський від моєї сили! Іди звідси, доки твій кінець не прийшов раніше!

Поклонився Зак Богині, назбирав магнолій та й пішов додому. Не забув лікар страшних слів Темряви та щомиті про них думав. Та минуло багато часу і все стало, як раніше. Але одного дня виповзла змія в місто під горою, і стала нищити все навкруги. Побачив чоловік, що відбувалося у місті та й пішов рятувати людей. Прийшовши в місто, він угледів Темряву, тоді й одразу згадалися йому її слова. Та часу на роздуми не було, потрібно було діяти, тож розпочався бій між Богинею та звичайною людиною. Бій був запеклим, але добре, що лікар все ж таки вигадав, як перемогти. Він схопив змію й обмотав навкруг себе та почав говорити єдине заклинання яке тільки знав. А потім несподівано злетів чоловік, аж до самого космосу, де стали вони зірками. Так і утворився тринадцятий знак зодіаку Змієносець, знак усіх лікарів…

Люсі, гурток «Радіо-Імпульс»

Матеріали підготувала керівник гуртка Оксана Ліщенюк