Куточок поезії

Проводжала мати сина у солдати
Та й дала наказ:
«Ой ти, любий сину, ти наша дитино –
Не підведи нас!
Ми тебе ростили, ми тебе учили,
Все тобі дали.
Тож і ти будь гідний нашій Батьківщині
У тяжкі часи.
Я пішла б з тобою, щоб стать у пригоді,
Та минув мій час.
Тож ти, любий сину, дорога дитино –
Бережи країну, бережи всіх нас.
Візьми цю хустину, пов’яжи дівчині,
Що серце лежить.
А квіти барвисті поклади солдату,
Що в бронзі стоїть.

Десь в чужій країні, у братській могилі
Твій дідусь лежить.
Ще в 44-м зложив він голівку, щоб ми могли жить».
Хай квіти не в’януть у того солдата,
Що в бронзі стоїть,
Бо наші синочки прийняли присягу
Край свій боронить.

Мотя Іванівна Ковтун, пенсіонерка,
с. Новий Стародуб – Петрове.