Сердечному доктору

Ты – звездочка синего неба,
Луч солнца в тумане седом.
Ты – искорка белого снега,
Ты – сказка, придумана сном.

Ты – капля росы лунной ночи,
Ты – алый, прекрасный цветок.
И добрые синие очи
Лелеют надежды росток.

Ты – умница, избрана Богом,
Ты – лекарь потерянных душ.
Во взгляде и нежном, и строгом
Сочувствие сердца найдешь.

Іван Бондар

* * *

Одягнувши зелену свитину,
З моху, що віднайшов навесні.
Сонний вечір приліг біля тину
І заслухався в літа пісні.
Ах, цвіркун, цей маестро тутешній,
Знову нині його не спинить.
Поселився тут біля черешні,
Що жаринками ягід горить.
Буде грати, не знаючи втоми,
(Все на слух, нот у нього нема).
Лиш під ранок прийшовши додому,
На торішнім листку задріма.

Григорій Василів