Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми – за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
(Ліна Костенко).

Чотири роки тому розпочалася агресія Росії проти нашої Батьківщини. Ворог, якого ще вчора ми вважали другом, скориставшись тим, що Україна була цілеспрямовано ослаблена бандою Януковича, її армія перебувала на межі повного розвалу, а держава після втечі Януковича і багатьох членів уряду впродовж певного часу була фактично некерованою, захопив Крим, а згодом вдерся на Донбас, де, під керівництвом російської агентури, сепаратисти здійснили збройний антидержавний заколот. Так розпочалася чергова (далеко не перша) Російсько-Українська війна, яку керівництво нашої держави чомусь сором’язливо назвало антитерористичною операцією, пообіцявши її закінчити за кілька днів чи, щонайменше, тижнів.

Путін, прийнявши рішення здійснити агресію проти України, розраховував на кримський сценарій – сподівався, що українці вітатимуть завойовників квітами та хлібом-сіллю, і Україна впаде до його рук, як перестиглий плід. Та він жорстоко прорахувався, бо російська агресія сколихнула всю Україну, спричинила небачену досі хвилю патріотизму. До військкоматів вишикувалися черги добровольців, готових зі зброєю в руках стати на захист Вітчизни, на Схід вирушили добровольчі батальйони, сформовані з майданівців. Щоправда, на справжні військові підрозділи вони були мало схожими, бо не мали ні військових одностроїв, ні амуніції, майже не мали зброї.

19 березня 2014 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення про створення оперативних штабів при обласних державних адміністраціях прикордонних областей України, а 30 березня виконуючий обов’язки Президента України Олександр Турчинов доручив керівникам обласних державних адміністрацій почати створення батальйонів територіальної оборони. Ці функції були покладені на обласні військові комісаріати. На виконання цього рішення був створений 17-й батальйон територіальної оборони «Кіровоград», командиром якого став полковник Олександр Щербина.

Після нетривалого періоду навчання і бойового злагодження 17-й БТрО був направлений на підсилення Приазовського рубежу оборони з дислокуванням в Мелітополі Запорізької області. Батальйон був озброєний легкою стрілецькою зброєю. З добровольців була сформована окрема рота, яка була направлена в зону АТО.

У листопаді 2014 року батальйон був переформатований у 17-й окремий мотопіхотний батальйон 57-ї мотопіхотної бригади, до якої увійшли, крім 17-го, 34-й і 42-й батальйони. Військове формування отримало важке піхотне озброєння і бронетехніку.

Серед бійців батальйону було багато і наших земляків-петрівчан, які показували приклади мужності і героїзму, жертовності і любові до Батьківщини. Воював батальйон в районі населених пунктів Щастя, Станиця Луганська, Красноталівка, Дебальцеве, Дзе-ржинськ та інших. За чотири роки війни 17 військово-службовців загинули, 209 отримали поранення. 250 бійців відзначені Державними нагородами, 270 – відзнаками Міністра оборони та Начальника Генерального штабу ЗСУ.

Важко переоцінити роль волонтерів, які в той надзвичайно складний і тривожний час взяли на себе місію забезпечення воїнів всім необхідним – від одягу та продуктів харчування до військового спорядження. Волонтерство стало вершиною всенародного руху на підтримку Збройних Сил України, які впродовж кількох місяців постали, як Фенікс, відродившись з фактичного небуття і зупинивши підступного ворога, який вже планував пройти переможним парадом вулицями Києва та Львова.

Виникла волонтерська організація «Допоможемо воїнам Петрівщини» і в нашому районі. Ініціатором її створення була Алла Горністова. Організація активно включилася в роботу, її активісти не раз побували в зоні бойових дій, доставляючи бійцям все необхідне.

23 квітня в Києві відбулися урочистості з нагоди відзначення 4-ї річниці за-снування 17-го окремого мотопіхотного батальйону, на яких побувала і делегація Петрівщини. В її складі були Алла Горністова, волонтер Віра Рева, керівник ГО учасників АТО «Захи-сник Петрівщини» Петро Ткачук, колишні бійці батальйону Геннадій Гавеля, Іван Гейко, Олександр Мироненко, вокальний дует «Два куми» з Олександрівки (Василь Антипенко та Ігор Кисельов), соліст Євген Пилипчук з Червонокостя-нтинівки та редактор районного радіо «Голос Петрівщини» Олександр Дога. Г.Гавеля взяв з собою сина Петра, а О.Мироненко - доньку Вікторію.

Загалом в урочистостях, які проходили на базі Національного музею – меморіального комплексу участі України у Другій світовій війні, взяли участь більше 500 бійців і офіцерів батальйону та волонтерів з різних регіонів України.

У фойє Національного музею була розгорнута експозиція, де можна було побачити державні та бойові червоно-чорні прапори, які майоріли на наших позиціях, особисті речі бійців, в тому числі обагрені кров’ю загиблих та поранених, різноманітне спорядження, розстріляні автомобілі швидкої допомоги та вщент згорілі позашляховики, надані бійцям волонтерами, багато інших величних і трагічних реліквій.

Розпочалися урочистості документальним фільмом про історію створення батальйону та перші бої з окупантами і сепаратистами.

Коли на сцену запросили колишнього командира батальйону полковника Олександра Щербину, зала вибухнула оплесками, бійці стоячи вітали свого бойового командира. Разом з ним, до речі, в заході взяла участь і його мама Валентина Іванівна.

Вітаючи учасників зустрічі, О.Щербина відзначив героїзм та патріотизм бійців, роль волонтерів у забезпеченні військовослужбовців усім необхідним. Він зазначив, що бійці надзвичайно швидко оволоділи мистецтвом воювати, завдяки чому батальйон мав найменшу кількість бойових втрат – 17 загиблих, і най-більшу кількість нагороджених урядовими нагородами за мужність і відвагу з-поміж інших військових формувань, які брали участь у бойових діях.

Вітали учасників зібрання і представники Петрівщини А.Горністова та І.Гейко. Вони вручили «батяні-комбату» подарунок - чудовий букет, переданий Н.Кукіль та запашний коровай, виготовлений Н.Лось та О.Мовчан і художньо оформлений Н.Скубою. А гарного настрою додали своїми запальними піснями Є.Пилипчук та дует «Два куми». До них приєдналася навіть ведуча заходу та одна з київських волонтерок, яка вискочила на сцену, аби потанцювати. Так, з цими дівчатами, під шалені оплески глядачів й закінчили свій виступ наші самодіяльні артисти.

А далі учасники делегації Петрівщини побували на екскурсії Києвом, відвідали алею Небесної Сотні, поклавши квіти до меморі-ального портрета нашого загиблого земляка-майда-нівця Віктора Чміленка, в Михайлівському Золотоверхому соборі поставили свічки за упокій наших земляків, та всіх захисників України, які загинули на Сході.

А.Горністова від імені учасників делегації Петрі-вщини висловила щиру вдячність за допомогу в організації поїздки першому заступнику голови райдержадміністрації Тетяні Панеті, Петрівському селищному голові Світлані Тилик, генеральному директору ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська» Олександру Поворознюку, керівнику СФГ «СВС» Володимиру Деркачу, начальнику виконавчої служби Ірині Антоненко та водієві автобуса Андрію Дячкову.

Олександр Щербина за-просив усіх ветеранів батальйону та волонтерів взяти участь у відзначенні першого 5-річного ювілею від дня заснування ровесника нинішньої війни – 17-го батальйону, яке відбудеться через рік, закликав привозити з собою більше дітей, для яких цей захід має стати гарним засобом патріотичного виховання на прикладі героїзму своїх батьків.

Анатолій РЯБОКОНЬ.
Фото Олександра Доги.

На знімках: В.Рева та А.Горністова покладають квіти до меморіальної фото-алеї героїв Небесної сотні; члени делегації Петрівщини під час екскурсії Києвом, на території Національного музею участі України у Другій світовій війні; спільне фото учасників зустрічі ветеранів 17-го батальйону та волонтерів; І.Гейко з короваєм, який вручили командиру батальйону О.Щербині; в історичних куточках столиці.