Двадцять п”ятого січня цього року сталася подія, яка на Петрівщині залишилася непоміченою – в Москві, у віці 89 років, пішов з життя один з яскравих науковців, радянський і російський вчений, академік, доктор біологічних наук, дійсний член Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (ВАСГНІЛ), а крім того – письменник та журналіст Віктор Степанович Шевелуха. Здавалося б, який стосунок до смерті російського вченого має наша районна газета? А виявляється – самий безпосередній: Віктор Степанович є уродженцем нашого району, - народився 11 січня 1929 року в колись гарному і мальовничому селі з поетичною назвою Лелеківка. Селі, яке, на жаль, сьогодні вже, практично, зникло, адже кількість осель, які тут залишилися, можна перелічити на пальцях однієї руки, та й ті, здебільшого, використовуються як польові стани для фермерів чи виїзні пасіки для пасічників.

Розпочав хлопець свою трудову діяльність в п’ятнадцятирічному віці слюсарем на шахтах і на залізниці в Кривому Розі та в П’ятихатках. Роботи вистачало, адже зруйнована війною інфраструктура скрізь потребувала робочих рук. А згодом хлопчина, що виріс серед безкраїх урожайних степів, поступив на навчання за своєю омріяною професією – до Ерастівського сільськогосподарського технікуму, який у 1950-му році з відзнакою закінчив одразу за двома відділеннями – насінництва та механізації. А вже у 1955-му році, також з відзнакою, закінчив відділення селекції та насінництва агрономічного факультету Московської сільськогосподарської академії ім. К.А. Тімірязєва за спеціальністю «вчений-агроном».

Одразу по закінченні вузу здібного випускника призначили головним агрономом навчально-дослідного господарства, а вже невдовзі – начальником Ярославського обласного управління сільського господарства. На той час Віктор Степанович був одним з наймолодших за віком управлінців такого рівня.

У 1960 році він ще на крок піднімається по кар’єрних сходах, стаючи першим заступником голови Ярославського обл-виконкому, а згодом об’єднує одразу дві посади – першого заступника голови облвиконкому та начальника обласного управління сільського господарства.

Здавалося б: у молодому віці така блискуча кар’єра, про що ще можна мріяти? Та молодий управлінець відчуває, що не реалізував повною мірою свій науковий потенціал. А відтак знову круто змінює свій життєвий шлях, стаючи старшим викладачем, доцентом, а затим – професором, завідуючим кафедрою рослинництва Білоруської сільськогосподарської академії, де пропрацював майже десять років. У 1973 році був призначений директором Білоруського НДІ землеробства. Ще через рік запрошується на партійну роботу, стає секретарем ЦК компартії Білоруської РСР. А в 1979 році – заступником міністра сільського господарства СРСР. На цій посаді пропрацював до 1984 року, після чого знову повернувся до прикладної науки – став академіком-секретарем Всесоюзної (пізніше – Російської) академії сільськогосподарських наук (ВАСГНІЛ – РАСГН), членом президії, завідувачем кафедри біотехнології Московської сільськогосподарської академії ім. К.А.Тімірязєва, де пропрацював, фактично, до виходу на заслужений відпочинок у 2007 році, тобто, коли йому вже самому виповнилося 78 років.

Крім того, Віктор Степанович Шевелуха займався й активною громадською діяльністю, двічі обирався депутатом Державної Думи Російської Федерації, був заступником голови Комітету з освіти, культури і науки. Тривалий час очолював громадську організацію «Російські вчені соціалістичної орієнтації» (РВСО).

Отже, як бачимо, наш земляк – неординарна особистість, людина, що прожила яскраве, насичене, сповнене неймовірно цікавих подій і вражень життя. І нам особливо приємно усвідомлювати, що невіддільною часточкою його менталітету, того поживного грунту, на якому зростав талант визначного науковця і управлінця, завжди залишалися наші безкраї мальовничі степи, дивовижні краєвиди чарівного приінгулецького краю. І хоч так склалося, що за життя науковця на маленькій батьківщині про нього майже не згадували, однак, без сумніву, його прізвище має повне право посісти визначне місце в пантеоні тих яскравих імен, які становлять Золотий фонд Петрівщини, своїми славними ділами доводячи, що наш район – це не просто географічна точка на карті, а благословенний край, де з”являються на світ мудрі, талановиті, працьовиті і добрі люди.

Володимир Бульба, Володимир та Георгій Максімови, Василь Клюй.

На знімку: академік В.С. Шевелуха.