Спортивні новини
Минулого тижня, нарешті, після більше ніж двомісячної перерви, петрівські уболівальники знову отримали нагоду насолодитися грою своїх улюбленців. Причому, у середу, 24 січня, на стадіоні ім. Олександра Поворознюка, що у Володимирівці, відбулися одразу два контрольних матчі: спочатку о 14.00 на зелений газон штучного поля вийшли гравці першого «Інгульця», аби помірятися силами з «Черкаським Дніпром», а потім, за дві години, вже «Інгулець-2» намагався гідно протистояти дублерам «Зірки» з обласного центру, команді U-21.
Слід зазначити, що з уболівальницькою підтримкою цього дня не особливо склалося – мало того, що ігри проходили посеред тижня саме в робочий час, тож ті з любителів футболу, хто ще має якусь роботу, просто не могли звільнитися, аби підтримати улюблену команду. А, крім того, про поєдинок першої команди стало відомо буквально за добу, адже спочатку планувалося, що цей спаринг відбудеться на Черкащині. І лише останньої миті, з огляду на те, що черкащани не встигли привести свій стадіон до ладу (напередодні там пройшли потужні снігопади), вони самі звернулися з проханням про перенесення зустрічі у Володимирівку.
До того ж, не сприяла потужній уболівальницькій підтримці і погода: хоч день видався й сонячним, але на початок гри, коли сонце ще перебувало в зеніті, стовпчик термометра показував мінус 7оС. Ближче ж до кінця поєдинку, коли почало сутеніти, мороз ще більше посилився і сягнув мінус одинадцяти. Хоча, заради справедливості, слід зазначити, що для справжніх уболівальників сувора погода перешкодою не стала. Так один з прихильників «Інгульця», що мешкає в Жовтих Водах, вирушив до Володимирівки, аби побачити гру улюбленої команди, на велосипеді. Пізніше зізнався, що дорогою нести велосипед на руках через перемети довелося більше, ніж їхати на ньому. Зрештою, таки дістався мети, до того ж, останні кілометри йому пощастило доїхати на авто з відомими на Петрівщині прихильниками гри мільйонів, педагогами-братами Чорнопольськими, поклавши велосипед в багажник їх автомобіля.
Стосовно самої гри, то вона видалася такою, якою і слід було очікувати першу гру після тривалої перерви: обидві команди діяли досить обережно, не намагаючись форсувати події швидкісними проривами чи блискавичними комбінаціями. Переважно гра точилася на підступах до штрафних майданчиків, і особливої переваги жодна з команд своїми діями не засвідчила, хоча й зустрічалися колективи, що посідають діаметрально протилежні місця в турнірній таблиці. «Інгулець», як відомо, перебуває в трійці лідерів, тоді як «Черкаський Дніпро» замикає турнірну таблицю. Що-правда, зараз і спонсори-співвласники клубу, і обласна черкаська влада поставили за мету завдання будь-що зберегти прописку клубу в Першій лізі, задля чого повернули на тренерський місток Ігоря Столовицького, з іменем якого пов’язані поки що найвищі досягнення черкаського футболу, та активно посилюють клуб потенційно сильними новачками, серед яких, до речі, уболівальники «Інгульця» упізнали й донедавна ще форварда нашої команди Романа Локтіонова. Тож «Черкаський Дніпро» знову стає досить потужним і конкурентним колективом, здатним вирішувати поставлені турнірні завдання. Але чи не запізно функціонери черкаського клубу вирішили його рятувати? Тим більше, що подібне завдання своїм підопічним поставили і власники луцької «Волині», яка перебуває на одну сходинку вище і яку зараз очолює колишній наставник «Інгульця» Віктор Богатир. Що ж, незабаром побачимо, уже чекати залишилося не так довго. З огляду на сказане, можемо тільки зробити висновок, що боротьба на дні турнірної таблиці очікується не менш жорсткою і непоступливою, аніж боротьба за нагороди першості. А відтак можу спрогнозувати, що у весняній частині чемпіонату поєдинки з аутсайдерами можуть виявитися ще більш складними, аніж з середняками турнірної таблиці. Адже потенційним невдахам дійсно є що втрачати – як в іміджевому плані, так і в матеріальному. Не секрет, що загалом рівень контрактів гравців Другої ліги в частині матеріального забезпечення відчутно поступається Першій лізі, а відтак пониження в класі для багатьох означатиме й зниження заробітку.
Про саму ж гру, на жаль, багато сказати не випадає: ми побачили типовий зимовий футбол зі спробою пошуку нових зв’язок, а в першу чергу – відновлення фізичних та ігрових кондицій. Цілком логічно, що тренерський штаб обох команд дав завдання своїм підопічним діяти обережно ще й з огляду на ризик за такої холодної погоди зазнати нікому не потрібних травм. Тож гра досить закономірно завершилася безгольовою нічиєю, хоча, заради справедливості, мусимо відзначити з кращого боку голкіпера гостей Будюка, який двічі в схожих епізодах врятував своїх одноклубників від неминучого голу, у падінні перевівши м’яч на кутовий. Сподобався також Вячеслав Піднебенной, що став у міжсезоння новим придбанням нашої команди, цікавими виявилися й кілька потенційних новачків, серед яких виділявся непоганою швидкістю та антропометричними даними ще один камерунський (чи івуарійський? - пізніше з”ясуємо точніше) легіонер – Ібрагім Мунір. Та чи будуть з новачками підписані контракти, чи зможуть вони посилити нашу команду, - звичайно, вирішуватимуть тренери та власники клубу.
На відміну від зустрічі першолігових колективів, у поєдинку «Інгульця-2» з кропивницькою «Зіркою» (U-21) нечисленні уболівальники таки дочекалися бодай одного забитого м’яча. На жаль, - у наші ворота. Хоча, звичайно, трагедії робити з цього не варто, відомо, що «Інгулець-2» зараз переживає стадію докорінної реконструкції, тож на поле вийшов у відверто експериментальному складі. Разом з тим, якихось аж занадто яскравих потенційних новобранців цього вечора ми не побачили. Можливо, щоправда, розкритися у повну силу свого потенціалу їм завадили якраз згадані погодні умови. Молодіжка ж «Зірки» виглядала дещо зіграніше, мотивованіше, маючи незначну ігрову і територіальну перевагу, яка, зрештою, й дозволила їм здобути мінімальну перемогу з рахунком 1:0 (м’яч на рахунку молодого захисника кропивничан Дмитра Касімова).
А завершився перший тренувальний зимовий збір цієї неділі двостороннім поєдинком між першою і другою командами. На жаль, різниця у класі команд була аж занадто відчутною, що, зрештою, позначилося й на кінцевому результаті: підопічні Сергія Лавриненка не залишили своїм молодим візаві жодних шансів, розгромивши «Інгулець-2» з нищівним рахунком 10:1. Причому, подекуди складалося враження, що футболісти першої команди діють, так би мовити, у «півноги», і, за потреби, могли б ще додати в швидкості і потужності атакувальних дій. Зрештою, вже й наставник «Інгульця» Сергій Лавриненко більше зосередився не лише на управлінні грою своїх безпосередніх підопічних, а став вказувати на очевидні позиційні помилки суперникам, намагаючись хоч трохи повернути дух змагальності в це протистояння.
Тож висновок від проведеної двосторонки досить неоднозначний: хотілося б, звичайно, порадіти, що перша команда набирає обертів, поступово підходячи до своєї оптимальної форми. Але, по-перше, слабкість другого «Інгульця», на жаль, не дозволяє об’єктивно оцінити її силу і міць, а по-друге – вказує на те, що потенційний резерв головної команди, що мав би за необхідності її посилити, поки що відсутній. Втім, ще раз повторюся: особливих підстав для розпачу немає, «Інгулець-2» перебувє в стадії оновлення, підбору кадрів і комплектації, тож, сподіватимемося, що кращі його поєдинки ще попереду.
З початку цього тижня наші футболісти знову отримали кількаденний перепочинок та змогу ще трохи побути вдома зі своїми родинами. А вже невдовзі розпочнеться другий збір, в ході якого заплановані контрольні зустрічі з «Гірником-Спорт» з Горішніх Плавнів (4 лютого), ще раз з «Черкаським Дніпром» (7 лютого) та з дублерами «Олександрії» (10 лютого). Про результати цих поєдинків, а також про усі найважливіші і найпомітніші події, що відбуватимуться у міжсезоння в нашому клубі, ми обов’язково розповімо й читачам ра-йонки.
Володимир Кіфенко.
На знімку: Євген Запорожець (справа) намагається зіграти у відборі м”яча.
