Про те, що являє собою стан більшості вітчизняних автомобільних доріг – зайве розповідати не доводиться, адже на сьогодні пересування ними – це справжнє випробування як для водіїв та пасажирів, так і для транспортних засобів. Навіть традиційно благополучна в питанні якості доріг Дніпропетровщина, яка раніше для нас завжди була недосяжним орієнтиром, сьогодні має шляхи ще більш занедбані, ніж наша область. Принаймні таких вибоїн, як на трасі Жовті Води – Запоріжжя (через Солоне – короткий маршрут) на Кіровоградщині знайти дуже важко.
Урядовці стверджують, що цього року на ремонт та будівництво доріг виділено величезні суми – більші, ніж будь-коли за усі роки державної незалежності. Але де вони ці суми освоюються і коли роботи по дорожній реконструкції дійдуть і до провінційних районів, таких як наш – сказати важко. Справді, на великих автомагістралях, як, приміром, з того ж Запоріжжя до Дніпра – роботи ведуться активно: задіяно кілька десятків одиниць дорожньої техніки, темпи реконструкції досить високі, якість роботи також непогана (хоча й не можна сказати, що краща, аніж це було зо три десятки років тому, ще за радянської доби). Але варто з цієї основної траси звернути в будь-яке з бічних відгалужень, як зразу в свідомості виринає картина, змальована в хронікально-документальних нарисах з циклу «Дороги війни», прочитаних колись ще в пору ранньої юності.
Схоже, що увага держави не скоро ще зосередиться на дорогах, віддалених від центральних магістралей, зокрема конкретно в нашому Петрівському районі. Добре розуміє це і генеральний директор ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська” Олександр Поворознюк. Тож чекати, коли, нарешті, це станеться - не став, а вирішив самотужки вирішувати проблему, придбавши для господарства спеціальну машину, з допомогою якої роблять най-простіший дорожній ремонт. Машина ця, призначена для ямкового ремонту асфальтобетонних покриттів, змонтована на шасі автомобіля КамАЗ. Дорожня «міні-служба» господарства поки що складається з двох осіб – водія Сергія Погорянова та оператора Олександра Пендичука. Як пояснює Олександр Миколайович, технологія, за якою здійснюється ямковий ремонт, в даному випадку є наступною: з бункера, розташованого на шасі, щебінь (або щебенева «крошка»- так званий «відсів») подається в робочу зону по гнучкому щебене-проводу, з допомогою повітряного потоку роторного компресора. Аби не траплялося «залягання» щебеню, його постійно «рихлять» і подають в робочу зону шнеки, які приводяться в рух гідромоторами із дросельним регулюванням частоти обертання. Бітумна емульсія подається в робочу зону насосом, що також приводиться в рух гідромотором. Інтенсивність подачі емульсії регулюється з виносного пульта керування. Щебінь змі-шується з емульсією в робочому органі машини і подається в ремонтовану яму на дорож-ньому покритті. Керування машиною також здійснюється з виносного пульта, змонтованого безпосередньо на робочому органі.
На сьогодні з допомогою цієї «чудо-машини» п’ятихатці «залатали» уже майже півтисячі вибоїн і зараз ведуть роботу на одній з найпроблемніших ділянок автодороги «Петрове – Жовті Води».
Кілька слів про власні враження від пересування дорогою, відремонтованою в зазначений спосіб. Звичайно, стверджувати, що відновлені ділянки за якістю нічим не поступаються свіжопостеленому асфальту, було б перебільшенням: усе ж ямковий ремонт – це ямковий ремонт. І тим не менш ці ділянки тепер дозволяють досить комфортно пересуватися зі швидкістю, дозволеною правилами дорожнього руху, і при цьому не боятися «пробою» підвіски чи пошкодження шини або колісного диска. Цікаво, чи почин п’ятихатців буде підтриманий іншими суб’єктами господарювання, адже, як відомо, на Петрівщині діють ще кілька потужних і самодостатніх сільгосппідприємств? Хоча, з іншого боку, якщо турботу за стан доріг в регіоні повністю візьмуть на себе представники агробізнесу, що начебто було б і логічним, адже саме вони є одними з тих, хто найбільш активно експлуатує шляхи місцевого значення, може виникнути й інше, не менш логічне питання: а навіщо нам взагалі дорожня служба, тим більше, що й для капітального ремонту доріг останнім часом усе частіше залучаються дорожники з-поза меж району?
Та Сергію Погорянову і Олександру Пендичуку над цими питаннями розмірковувати ніколи: не зважаючи на немилосердну спеку, під палючим сонцем вони добросовісно виконують свою місію, аби для усіх нас подорожі автошляхами району стали більш швидкими і приємними.
Володимир Кіфенко.
На знімках: серед арсеналу техніки, що належить ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська», тепер з’явилася і така «диво-машина»; ще кілька хвилин тому, на цьому місці була глибока вибоїна, тепер же автомо-білісти зможуть їхати, не знижуючи швидкість; Сергій Погорянов та Олександр Пендичук до своєї роботи ставляться серйозно і відповідально.
